Майя цивілізація – Загибель стародавньої цивілізації майя, зникла цивілізація майя коротко - Управленческое образование

Содержание

історія цивілізації. Реферат – Освіта.UA

Місце розташування. Ранній, середній та пізній до-класичні періоди (близько 1500 р. до н. е. – 250 р. н. е.). Ранній та пізній класичні періоди (близько 250 – 900 рр. н. е.). Пост-класичний, колоніальний та постколоніальний Періоди (близько 900 – 1821 рр.). Занепад цивілізації майя

Майя – цивілізація в Центральній Америці, що існувала приблизно з 1500 р. до н. е. до іспанського завоювання у ХVІ ст. до н. е. Давня цивілізація майя була такою високорозвиненою, що дотепер дивує світ. Майя – одна з найяскравіших цивілізацій доколумбової Америки. Це «культура-загадка», «культура-феномен», повна суперечностей і парадоксів. Вона породила величезну кількість питань, та не на всі є відповіді.

Майя створили незвичайні самі по собі міста, побудовані за допомогою лише ручної праці. Цікаво, що майже всі міста класичного періоду мають на собі сліди насильницького руйнування. Назви багатьох міст й окремих споруджень майя були надані їм після іспанського завоювання й не є справжніми (наприклад: «Тікаль» придумали археологи, а «Паленке» по-іспанськи – фортеця) .

Багато чого доводиться археологам домислювати і придумувати самим. Навряд чи коли-небудь ми будемо точно знати, що тоді відбувалося, і як жили ці загадково-екзотичні для нас індіанці. Але це не зупиняє ентузіастів учених. І з кожним роком ми хоч трохи, але наближаємося до розгадок таємниць цивілізації майя.

Цивілізація майя склалася на мексиканському півострові Юкатан і території гірської Гватемали. Її історія тривала з 1500 р. до н. е. до XVIІІ ст. н. е. Високорозвинені індіанці створили процвітаючі міста-держави й гігантські піраміди, досягли вражаючих успіхів у науці й культурі. У порівнянні з іншими народностями цієї частини Південної Америки майя залишили найбільшу кількість ієрогліфічних текстів – писемність, що застигла в камені, живописі та кераміці. Майя будували кам’яні міста, багато з яких були покинуті задовго до приходу європейців, інші залишилися населеними й після їх приходу.

Календар, розроблений майя, використовували й інші народи Центральної Америки. Саме майя застосовували ієрогліфічну систему письма, яке сьогодні лише частково розшифроване. До наших днів збереглися їх численні написи на пам’ятниках. Майя створили ефективну систему землеробства, мали глибокі знання в астрономії. Нащадками древніх майя є не тільки сучасні народи майя, що зберегли мову предків, але й частина іспаномовного населення південних штатів Мексики, Гватемали, Гондурасу. Деякі міста майя включені ЮНЕСКО до списоку об’єктів Всесвітньої спадщини: Паленке, Чіч΄єн-Іца, Ушмаль у Мексиці, Тикаль і Куірігуа у Гватемалі, Копан у Гондурасі, Хойя-де-Серен у Сальвадорі – невелике село майя, що було поховане під вулканічним попелом і зараз розкопане.

Цей народ, що володів геніальними творчими можливостями, називають одним з найвидатніших народів на планеті. Майя – група індіанських народів, які є спорідненою мовною групою. До них відносяться індіанці юкатеки, чоли, лакандони, чонтали, чорті, чухи, цельтали, цоцили, тотики, хакальтеки, хаустеки, киче, пакоман, покомчи й інші. Загальна їхня чисельність приблизно 2,7 мільйонів осіб. Звідки взялися ці народи? Як вони з’явилися в джунглях Америки? На жаль, на сьогодні точної відповіді на ці й інші питання немає. У різні часи вчені висловлювали іноді й зовсім протилежні версії. А на сьогоднішній день одна з основних точок зору по цьому питанню полягає в тому, що Америку було заселено з Азії через Берингову протоку в період верхнього палеоліту, тобто приблизно 30 тисяч років тому.

Спробуємо визначити, що значить саме слово «майя», але це зробити дуже важко. Адже ми навіть не знаємо, що воно позначає, і як потрапило в наш лексикон. У літературі вперше воно зустрічається в Бартоломе Колумба, коли він описує зустріч свого легендарного брата Христофора – першовідкривача Америки – з індіанським човном – каное, що приплив «із провінції, названої майя». За одними джерелами періоду іспанської конкісти, назва «майя» застосовувалося до всього півострова Юкатан, що суперечить назві країни, наведеній в іншому повідомленні – «у луумил куций йетел кех» («країна індиків й оленів»). По інших – воно використовувалося лише до порівняно невеликої території, центром якої була древня столиця Майяпан.

Висловлювалися також припущення, що термін «майя» був назвою загальною і виник із презирливого прізвиська «ахмайя», тобто, «неспроможні люди». Втім, є й такі переклади цього слова, як «земля без води», що, безсумнівно, варто визнати простою помилкою.

Місце розташування

Протягом наступних 6 000 років місцеве населення перейшло від напівкочового існування мисливців-збирачів до більш осілого землеробського способу життя. Вони навчилися вирощувати кукурудзу й боби, за допомогою різноманітних кам’яних пристосувань подрібнювали зерно й готували їжу. Поступово виникали селища. Приблизно в 1 000 р. до н. е. почалося масштабне будівництво поселень сільського типу, що стало початком так званого «до-класичного періоду», з якого веде відлік існування цивілізації майя.

Відповідно до переказів, майя прийшли на територію теперішньої Мексики з Гондурасу й Гватемали. Швидкий та масштабний ріст їхніх міст наштовхує на однозначний висновок: до свого приходу сюди майя вже мали єдину й давню культуру. Нова територія майя мала форму трикутника, його кути утворювали міста Вашактун, Паленке, Копан. Інші центри, що виникли пізніше, перебували на сторонах трикутника й усередині нього. Тоді виявилася ще одна специфічна риса майя – розширення земель ішло від периферії до центру, а не навпаки, як усюди.

Міста-держави народу майя (самі великі й відомі з них – Тікаль. Копан, Чіч΄єн-Іца, Ушмаль) були осередками влади й культури. Вони мали свою схему забудови. Ядро (ритуальна, храмова зона) розташовувалося на пагорбі. Довкола нього перебували палаци жерців і знаті (амельхенів). Зазвичай це були монументальні палаци з каменю й поступово переходили в одно- та п’ятиповерхові споруди, які були розташовані на терасах і платформах, фасадом орієнтовані на схід. Вони мали свої вівтарі, лазні, були обставлені простими, але зручними меблями (ліжками із пруття, дерев’яними й кам’яними ослонами, столами й ширмами).

У цей час (2007 р. до н. е.) територія, на якій відбувався розвиток цивілізації майя, входила до складу держав: Мексики (штати Ч΄япас, Кампече, Юкатан, Кінтана-Роо), Гватемали, Белізу, Сальвадору, Гондурасу (західна частина). Знайдено близько 1 000 городищ культури майя (на початок 80-х років XX ст., але не всі з них на сьогодні розкопані або досліджені археологами) та 3 000 селищ.

Ареал цивілізації майя за весь період її існування весь час змінювався, тому місце розташування майя потрібно визначати в певний період на певній території. На ранньому до-класичному етапі розвитку майя (близько 2000-900 рр. до н. е.) з’являються перші поселення й розвивається землеробство в районах розселення. Перші віднесені до цивілізації майя побудови в Куейо (Беліз) датовані приблизно 2000 р. до н. е. Із цього місця відбувається розселення племен майя на північ до Мексиканської затоки. У Копане (Гондурас) мисливці оселилися близько 1100 р. до н. е. На ранньому до-класичному етапі було засноване місто Ламанай (Беліз), що відноситься до найстаріших міст цивілізації майя. Приблизно в 1000 р. до н. е. засновано Кахаль Печ (Беліз), що проіснував до VІІ ст. н. е.

У середньому до-класичному періоді розвитку (близько 900-400 рр. до н. е.) відбувається подальше розселення майя, розвивається торгівля між містами. VІІ ст. до н. е. датуються сліди поселень в області Тікаля (Гватемала). На узбережжі Мексиканської затоки перші поселення й храми з’явилися близько 500 р. до н. е. До перших великих міст майя цього періоду відносяться Ель Мірадор (з найбільшою відомою пірамідою майя) і Накбе, що перебувають на території сучасної Гватемали. Близько 700 р. до н. е. у Мезоамериці з’явилася писемність.

У мистецтві майя цього періоду помітний вплив ольмекської цивілізації, що виникла в Мексиці на березі затоки, й встановлення торговельних зв’язків з усією Мезоамерикою. Деякі вчені (А. Русявий, К. Ламберг-Карловські, Дж. Саблов, В. І. Гуляєв) вважають, що створенням ієрархічного суспільства й царської влади давні майя зобов’язані ольмекській присутності в південних районах області майя з 900 – 400 рр. до н. е.

У пізній до-класичний період (близько 400 років до н. е. — 250 року н. е.), приблизно 400 р. до н. е. майя винайшли самий ранній сонячний календар, висічений на камені. У цей час майя сприйняли ідею ієрархічного суспільства, керованого королями й особами королівської крові. Побудова міста Теотіуакана відноситься також до пізнього до-класичного періоду. Теотіуакан протягом декількох століть був культурним, релігійним і торговим центром Мезоамерики, що поширив культурний вплив на регіони майя.

До раннього класичного періоду (близько 250- 600 року н. е.) відноситься найдавніша, датована 292 р. н. е., стела в місті Тікале, що зображує фігуру правителя Кинич-Еб-Шока. Близько 500 р. місто Тікаль стало «наддержавою», громадяни Теотіуакана оселилися в ньому, вносячи нові звичаї, ритуали й людські жертвоприношення. В 562 р. спалахнула війна між містами Калакмуль і Тікаль, у результаті якої правитель Калакмуль зачарував правителя Тікаля Яш-Еб-Шока II і приніс його в жертву.

Цивілізація майя пізнього класичного періоду (близько 600-900 рр. н. е.) являла собою територію міст-держав, кожна з яких мала свого правителя. Культура майя, що поширилися на весь Юкатан, переживала епоху свого розквіту, були засновані міста Чіч’єн-Іца (бл. 700 р.), Ушмаль і Коба. Міста з’єднувалися між собою дорогами, так званими сакбе. Міста майя нараховували понад 10 000 жителів, що перевершувало по чисельності населення існуючих у той час середньоєвропейських міст.

Ранній, середній та пізній до-класичні періоди (близько 1500 р. до н. е. – 250 р. н. е.)

У «до-класичний період» (1500 р. до н. е. – 250 р. н. е.) люди освоїли деякі сільськогосподарські навички, навчилися підвищувати врожайність полів. По всій області майя виникають густонаселені поселення сільського типу. Близько 1000 р. до н. е. сільські жителі Куельо (на території Белізу) виготовляли глиняний посуд і ховали померлих з певними ритуалами. Дотримуючись усталеного церемоніалу: у могилу клали шматочки зеленого каменю й інші коштовні предмети.

У мистецтві майя цього періоду помітний вплив ольмекської цивілізації, що виникла в Мексиці на березі затоки. В історичній науці існують припущення, що створенням ієрархічного суспільства й царської влади давні майя зобов’язані ольмекській присутності в південних районах області майя з 900 по 400 рр. до н. е.

Влада ольмеків скінчилася. Починається ріст і процвітання південних торговельних міст майя. З 300 р. до н. е. по 250 р. н. е. виникають такі великі центри, як Накбе, Ель-Мірадор і Тікаль. Майя досягли значних успіхів в області наукових знань. Використовують ритуальний, сонячний і місячний календарі, які являють собою складну систему взаємозалежних календарів.

Ця система дозволяла індіанцям майя фіксувати найважливіші історичні дати, робити астрономічні прогнози й сміливо заглядати в настільки віддалені часи, про які навіть сучасні фахівці в галузі космології не беруться судити. Їхні обчислення й записи ґрунтувалися на гнучкій системі рахунку, що включала в себе символ для позначення нуля, невідомий стародавнім грекам і римлянам, а в точності астрономічних розрахунків вони перевершували інші їхні сучасні цивілізації.

З усіх древніх культур, що процвітали в Північній і Південній Америці, тільки майя мали розвинуту систему писемності. І саме в цей час починає розвиватися ієрогліфічна писемність майя. Ієрогліфи майя схожі на мініатюрні малюнки, втиснуті в малюсінькі квадратики. Насправді ж це одиниці письмової мови – однієї з п’яти оригінальних систем писемності, створених незалежно одна від іншої.

Деякі ієрогліфи – складові, але більша їхня частина – це ідеограми, що позначають фрази, слова або частини слів. Ієрогліфи вирізали на стелах, на притолоках, на вертикальних площинах кам’яних сходів, на стінах гробниць, а також писали на сторінках кодексів, на глиняному посуді. Близько 800 ієрогліфів уже прочитані, і вчені з неослабним інтересом займаються дешифруванням нових, а також дають нові тлумачення вже відомим символам.

В цей же період зводяться храми, які прикрашаються скульптурними зображеннями богів, а потім і правителів майя. У гробницях правителів майя цього періоду знаходять багаті приношення.

Ранній та пізній класичні періоди (близько 250 –900 рр. н. е.)

На 250 р. н. е. Тікаль і сусіднє з ним місто Вашактун стали головними містами в центральній низинній зоні на території майя. У Тікалі було все: і велетенські храми-піраміди, і палацовий комплекс, і майданчики для гри м’ячем, і ринок, і парова лазня.

Суспільство розділилося на правлячу еліту й підлеглий їй працюючий клас хліборобів, ремісників, торговців. Завдяки розкопкам стало відомо, що соціальне розшарування в Тікалі відбувалися, насамперед у житлі. У той час як прості общинники жили в розкиданих серед лісів селищах, правляча еліта одержувала у своє розпорядження більш-менш чітко окреслений життєвий простір Центрального акрополя, що до кінця класичного періоду перетворився в справжній лабіринт із будинків, побудованих навколо шести просторих внутрішніх дворів на площі близько 2,5 квадратних кілометрів. Будинки складалися з одного-двох рядів довгих приміщень, розділених поперечними стінками на ряд кімнат, кожна кімната мала свій вихід. «Палаци» служили житлом для поважних осіб, крім того, тут, ймовірно, розміщувалася міська адміністрація.

Починаючи з III ст. до н. е. правителі, наділені вищою владою, споруджують храми-піраміди й стели із зображеннями й написами, які мали увічнити їхнє правління; обряд посвяти складався з ритуалу кровопускання й людських жертвоприношень. Найдревніша з відомих стел (датована 292 р. до н. е.) знайдена в Тікалі, вона поставлена на честь одного зі спадкоємців правителя Яш-Еб-Шока ІІ, що заснував на початку століття династію, яка була при владі 600 років. В 378 р. до н. е., при дев’ятому правителі із цієї династії – Лапі Великого Ягуара, Тікаль підкорив собі Вашактун. На той час Тікаль перебував під впливом племені воїнів і торговців з мексиканського центра Теотіуакана, перейнявши в іноземців деякі методи ведення війни.

Класична культура майя (600 – 900 рр. н. е.)., для якої характерно бурхливе будівництво палаців і храмів, в VII – VIII ст. до н. е. вийшла на новий рівень розвитку. Тікаль повернув собі колишню славу, але з’явилися й інші, не менш впливові центри. На заході області майя процвітав Паленке, яким правив Пакаль, що прийшов до влади в 615 р. до н. е. й похований з найвищими почестями в 683 р. до н. е. Правителі Паленке відрізнялися більшою будівельною запопадливістю й створили велику кількість храмів, палацових комплексів, царську усипальницю й інші будівлі.

Але, що важливіше за все, – скульптурні зображення й ієрогліфічні написи, якими прикрашені ці спорудження, надають інформацію про те, що правителі й слухняний їм народ вважали головним. Після вивчення всіх пам’ятників складається враження, що в цей період відбулися деякі зміни в ролі, що приділялася правителеві, і вказують на зміни, побічно вказують на причину краху такої, здавалося б, благополучної цивілізації, якою була цивілізація майя в «класичний період» .

Крім того, у чотирьох різних місцях Паленке Пакаль і його спадкоємець спорудили так звані царські реєстри – стели із записами про членів правлячої династії, що простежують її коріння аж до 431 р. н. е. Очевидно, вони були дуже стурбовані доказом свого законного права на владу, і причиною тому були два випадки в історії міста, коли правитель одержував право престолонаслідування (спадщини) по материнській лінії. Так відбулося з Пакалем. Оскільки в майя право на престол передавалося звичайно по батьківській лінії, Пакаль і його син були змушені внести в це правило деякі корективи.

В VII ст. до н. е. набуло слави й південно-східне місто Копан. Багато написів і стели Копана показують, що містом протягом 4-х сторіч, з V ст. н. е., правила одна династія. Завдяки такій стабільності місто придбало вагу й вплив. Засновник династії, правитель Яш-Кук-Мо (Голуба-Кетуаль-Папуга), прийшов до влади в 426 р. н. е. І можна припустити, що авторитет його був дуже великий, і всі наступні правителі Копана вважали за необхідне саме від нього вести відлік своєї царської лінії. З 15 його царствених нащадків довше за всіх прожив енергійний Дим-Ягуар, що зійшов на престол в 628 р. й правив 67 років, що прославився як Великий Підбурювач.

Дим-Ягуар привів Копан до небувалого розквіту, сильно розширивши його володіння, можливо, за допомогою територіальних війн. Знатні люди, що служили при ньому, ймовірно, ставали правителями скорених міст. За час правління Диму-Ягуара чисельність міського населення досягла приблизно 10 тис. осіб. У той час війни між містами були звичайним явищем. Незважаючи на те, що правителі міст доводилися один одному родичами внаслідок між-династичних шлюбів, та й у культурі – мистецтві й релігії – цих міст було багато спільного.

Продовжує розвиватися мистецтво, ремісники постачають знать різними вишуканими виробами. Триває будівництво церемоніальних будинків і численних стел, що звеличують особисті заслуги правителів.

Однак, починаючи з VIII ст., і особливо в IX ст., міста центральних низин занепадають. В 822 р. політична криза потрясла Копан; останній датований напис у Тікалі відноситься до 869 р.

Пост-класичний, колоніальний та постколоніальний періоди (близько 900 – 1821 рр.)

Виснаження природних ресурсів, занепад сільського господарства, перенаселеність міст, епідемії, зовнішні вторгнення, соціальні потрясіння й війни, що не припинялися, – все це як разом, так й окремо могло послужити причиною занепаду цивілізації майя в південних рівнинних областях. До 900 р. н. е. Будівництво на цій території припиняються, колись багатолюдні міста, покинуті жителями, перетворюються в руїни. Але культура майя усе ще живе в північній частині Юкатана. Такі прекрасні міста, як Ушмаль, Кабах, Сайіль, Лабна в гористій місцевості Пуук, існують аж до 1000 р.

Історичні хроніки передодня конкісти й дані археології наочно свідчать про те, що в X ст. н. е. на Юкатан вторглись войовничі центрально-мексиканські племена – тольтеки. Але, не дивлячись на все це в центральній області півострова населення уціліло й швидко пристосувалося до нових умов життя. І через короткий час з’явилася своєрідна синкретична культура, що поєднує в собі майянські й тольтекські риси. В історії Юкатану почався новий період, що одержав у науковій літературі назву «мексиканський». Хронологічно його рамки припадають на X – XIII ст. н. е.

Центром цієї нової культури стає місто Чіч’єн-Іца. Саме в цей час для міста наступає пора процвітання, що триває 200 років. Уже до 1200 р. величезна площа забудови (28 квадратних кілометрів), велична архітектура й чудова скульптура говорять про те, що це місто було головним культурним центром майя останнього періоду. Нові скульптурні мотиви й архітектурні деталі відбивають зрослий вплив мексиканських культур, переважно тольтекський, що розвилася в Центральній Мексиці раніше ацтекської.

Після раптового й загадкового падіння Чіч’єн-Іци головним містом на Юкатані стає Майяпан. Юкатанські майя, очевидно, вели між собою більш жорстокі війни в порівнянні з тими, що велися їхніми побратимами на півдні. Хоча докладні описи конкретних боїв відсутні, відомо, що воїни з Чіч’єн-Іци боролися проти воїнів з Ушмаля й Коби, а пізніше люди Майяпана напали на Чіч’єн-Іцу й розграбували її. На думку вчених, на поводженні жителів півночі позначився вплив інших народів, що напали на територію майя.

Не виключено, що вторгнення відбувалося мирним шляхом, хоча це й малоймовірно. Наприклад, у єпископа де Ланде були відомості про якихось людей, що прийшли із заходу, яких майя назвали «іца». Ці люди, як говорили нащадки, що залишилися, майя єпископові де Ланде, напали на Чіч’єн-Іцу й захопили її. Якщо забудова Чіч’єн-Іци й Ушмаля повторює інші міста майя, то Майяпан у цьому випадку досить таки відрізнявся від загальної схеми. Майяпан, обнесений стіною, був містом хаотичної забудови. Крім того, тут не було величезних храмів.

Головна піраміда Майяпана була не дуже гарною копією піраміди Ель-Кастільо в Чіч’єн-Іці. Чисельність населення в місті досягала 12 тисяч осіб. Учені припускають, що в Майяпані був досить високий рівень економіки, і що суспільство майя поступово переходило на ділові відносини, приділяючи усе менше уваги давнім богам. 250 років у Майяпані правила династія Кокомів. Вони зберігали за собою владу, утримуючи своїх потенційних ворогів у заручниках за високими стінами міста. Ще більше зміцнили свої позиції Кокоми, коли прийняли до себе на службу цілу армію найманців з Ах-Кануля (мексиканський штат Табаско), чия відданість була куплена обіцянками військових трофеїв.

Повсякденне життя династії більшою своєю частиною було зайняте веселощами, танцями, бенкетами й полюваннями. В 1441 р. Майяпан упав у результаті кривавого повстання, піднятого вождями сусідніх міст, місто було розграбоване і спалене.

Падіння Майяпана пролунало похоронним дзвоном над всією цивілізацією майя. Майяпан був останнім містом на Юкатані, якому вдавалося підкорити собі інші міста. Після його падіння конфедерація розпалася на 16 міні-держав, що суперничали між собою, кожна з яких боролася за територіальні переваги силами власної армії. У постійних війнах міста піддавалися набігам: захоплювали в основному молодих чоловіків, щоб поповнити ними військо або принести їх у жертву; підпалами, змушували хліборобів підкоритися. У безперервних війнах архітектура й мистецтво були занедбані.

Незабаром після падіння Майяпана, усього через кілька десятиліть, на півострові висадилися іспанці, і доля майя була вирішена. Колись один пророк, слова якого приводяться в «Книгах Чілам-Балам», пророкував появу чужоземців і її наслідки. От як звучало пророцтво: «Приймайте ваших гостей, бородатих людей, які йдуть зі сходу… Це початок загибелі» . Але ті ж самі книги попереджають і про те, що не тільки зовнішні обставини, але й самі майя будуть винні в тому, що трапиться. «І не було більше щасливих днів, – говорить пророцтво, – розсудливість нас залишила». Можна подумати, що задовго до цього останнього завоювання майя знали, що слава їх потьмяніє й давня мудрість забудеться. І все-таки, немов передбачаючи майбутні спроби вчених викликати з небуття їхніх світів, вони висловили надію, що коли-небудь голоси з минулого будуть почуті: «Наприкінці нашої сліпоти й нашої ганьби все відкриється знову» .

Індіанці, що належать до лінгвістичної групи майя, розділилися на три основних галузі: майя, кіче, хуастеки. Нащадки індіанців майя усе ще живуть у цьому великому районі.

У наші дні ареал перебування майя поширюється на 5 країн – Південну Мексику, Гватемалу, Беліз, Гондурас, Сальвадор і його спадщину становить приблизно 6 млн. осіб. Звичайно, вони більше не живуть у могутній імперії, але сповнені рішучості не забувати традиції своїх предків.

Вони зберегли традиційну культуру. Займаються землеробством, соляним промислом, рибальством, працюють на плантаціях кави. Деякі жінки наймаються прислугою в містах. У сучасних майя розвинені бджільництво, птахівництво, тваринництво (корови, свині, коні, кози, осли, вівці). Зберігаються ремесла: гончарство, вишивка, плетиво, теслярство, різьблення по дереву, у горах – візерункове ткацтво, виробництво прикрас, музичних інструментів, черепиці, човнів. Переважає прямокутне житло з жердин, очерету, соломи з високим дахом, критої пальмовим листям, часто білене зсередини й зовні. Традиційний одяг використовували по святах: чоловіки й жінки носять візерункові пояси, жінки – широкі спідниці, плащі.

Дохристиянські культи й вірування тісно переплелися з католицизмом: культ гір, печер, колодязів, хреста, аграрна й поминальна обрядовості, шаманство, чаклунство, знахарство. У ритуалах користуються древнім календарем майя. Збереглася міфологія, пісні, легенди, казки, танці.

Мова майя існувала до заборони її церквою в XVI ст. А сьогодні в майя навіть немає єдиної загальної мови. Навіть іспанською (яка є державною мовою для країн, в яких проживають майя) володіють не всі. Лінгвістичне сімейство майя включає більше двох дюжин живих мов. Деякі (наприклад, мочо) на грані зникнення, а деякі (какчікель) процвітають. Сучасні майя користуються писемністю на основі латинського алфавіту.

Занепад цивілізації майя

Уже в ІХ ст. н. е. у південних районах проживання майя відбулося швидке скорочення населення в Юкатані. Міста залишають жителями, занепадали системи водопостачання. Із середини Х ст. н. е. більше не будували кам’яні споруди. Дотепер зникнення цивілізації майя є предметом суперечки дослідників. При цьому є дві головні точки зору на рахунок зникнення цивілізації майя – екологічна й неекологічна гіпотези. Екологічна гіпотеза ґрунтується на балансі взаємин людини й природи. Згодом баланс був порушений: постійно зростаюче населення зіштовхнулося із проблемою нестачі якісних ґрунтів, придатних для землеробства, а також з нестачею питної води. Гіпотеза екологічного зникнення майя була сформульована в 1921 р. О. Ф. Куком.

Неекологічна гіпотеза охоплює теорії різного виду, починаючи завоюванням й епідемією й закінчуючи зміною клімату й інших катастроф. На користь версії завоювання майя говорять археологічні знахідки предметів, що належали іншому народу середньовічної Центральної Америки – тольтекам.

Однак більшість дослідників сумніваються в правильності даної версії. Припущення про те, що причиною кризи цивілізації майя стали кліматичні зміни, а особливо посуха, висловлюється геологом Геральдаом Хаугом (Gerald Haug), що займається питаннями зміни клімату.

Також деякі вчені зв’язують крах цивілізації майя з кінцем Теотіуакана в Центральній Мексиці. Деякі вчені думають, що після того як Теотіуакан був покинутий, утворивши вакуум влади, що мав вплив і на Юкатан, майя не змогли заповнити цей вакуум, що призвело в результаті до занепаду цивілізації.

Літератури

Відкриття Америки. Збірник. – К., 2001.
Галленкамп Ч. Майя. Тайна исчезнувшей цивилизации – М., 1966.
Галич М. История доколумбовых цивилизаций – М., 1990.
Гуляев В. И. Города-государства майя – М., 0 1979.
Гуляев В. И. Давние майя: загадки погибшей цивилизации – М., 1983.
Гуляев В. И. Загадки погибших цивилизаций – М., 1992.
Гуляев В. И. Забытые города майя – М., 1984.
Майкл Дж. Майя. Исчезнувшая цивилизация: легенды и факты – М., 2004.
Де Ланда Диего. Сообщение о делах в Юкатане – М., 1955.
Загубленый мир майя – М., 1997.
История исскуств. – Минск, 1997.
Керам К. Боги, гробницы, ученые – М., 1994.
Кинжалов Р. В. Орел, кецаль и крест: почерки по культуре Месоамерики – С-Пб., 1991.
Ламберг-Карловски К., Дж. Саблов. Древние цивилизации. Ближний Восток и Мезоамерика – М., 1992.
Паркс Г. История Мексики – М., 1949.
Посконина О. И. История Латинской Америки (до ХХ в.) – М., 2005.
Рубель В. А. Історія цивілізації Доколумбової Америки – К., 2005.
Де Бенавенте Мотолиниа, Горибио. История индейцев Новой Испании: (об обычаях древних и современных общин, об нынешних ритуалах и праздниках) // Латинськая Америка – 1993 — №1.
Кнорозов Ю., Гуляев В. Заговоривши письмена // Наука и жизнь – 1979 — №2.
Цивилизация доколумбовой Месоамерики: новые открытия и новые интерпретации // Весник древный истории – 1991 — №2.

12.12.2011

ru.osvita.ua

Цивілізація майя

Майя, історичний та сучасний індіанський народ, який створив одну з найбільш високорозвинених цивілізацій Америки і в цілому Стародавнього світу. Деякі культурні традиції стародавніх майя зберігають близько 2,5 млн. їхніх сучасних нащадків, які представляють більше 30 етнічних груп і мовних діалектів.

Навколишнє середовище

Протягом I — початку II тисячоліття н.е. народ майя, що говорить на різних мовах сім’ї майя-кіче, розселився на великій території, який включає південні штати Мексики (Табаско, Чьяпас, Кампече, Юкатан і Кінтана-Роо), нинішні країни Беліз і Гватемалу та західні райони Сальвадору і Гондурасу.

Ці території, розташовані в тропічній зоні, відрізняються різноманітністю ландшафтів. На гористому півдні протягнувся ланцюг частково діючих вулканів. Колись тут на щедрих вулканічних ґрунтах виростали потужні хвойні ліси. На півночі вулкани переходять у вапнякові гори Альта-Верапас, які далі на північ утворюють вапнякове плато Петен, що відрізняється спекотним і вологим кліматом. Тут і склався центр розвитку цивілізації майя класичної епохи.

Західну частину плато Петен омивають річки Пасьон і Усумасінта, які впадають в Мексиканську затоку, а східну – річки, що несуть води в Карибське море. На північ від плато Петен вологість знижується разом з висотою лісового покриву. На півночі Юкатекских рівнин вологі тропічні ліси змінюються чагарниковою рослинністю, а на пагорбах Пуук клімат настільки посушливий, що в давнину люди селилися тут по берегах карстових озер або зберігали воду в підземних резервуарах (чультун). На північному узбережжі півострова Юкатан древні майя добували сіль і торгували нею з жителями внутрішніх областей.

Ранні уявлення про стародавніх майя

Спочатку вважалося, що майя проживали на великих територіях тропічних низовин невеликими групами, займаючись підсічно-вогневим землеробством. При швидкому виснаженні ґрунтів це змушувало їх часто міняти місця поселень. Майя виявляли особливий інтерес до астрономії, а їхні міста з високими пірамідами і кам’яними будівлями служили також жрецькими церемоніальними центрами, де люди збиралися для спостережень за незвичайними небесними явищами.

За сучасними оцінками, древній народ майя налічував понад 3 млн. осіб. У далекому минулому їх країна була найбільш густонаселеною тропічної зоною. Майя вміли зберігати родючість ґрунтів протягом кількох століть і перетворювати малопридатні для сільського господарства землі в плантації, де вирощували кукурудзу, боби, гарбуз, бавовну, какао і різні тропічні фрукти. Писемність цивілізації майя ґрунтувалася на суворій фонетичній і синтаксичній системі. Дешифрування стародавніх ієрогліфічних написів спростувало старі уявлення про миролюбність майя: багато цих написів повідомляють про війни між містами-державами і про полонених, принесених в жертву богам.

Єдине, що не піддалося перегляду з колишніх уявлень – винятковий інтерес древніх майя до руху небесних тіл. Їх астрономи дуже точно вирахували цикли руху Сонця, Місяця, Венери і деяких сузір’їв (зокрема Чумацького шляху). Цивілізація майя за своїми характеристиками виявляє спільність з найближчими стародавніми цивілізаціями Мексиканської нагір’я, а також з віддаленими месопотамською, давньогрецькою і давньокитайською цивілізаціями.

Періодизація історії майя

В архаїчний (2000-1500 рр. до н.е.) і в ранній формативний періоди (1500-1000 рр. до н.е.) докласичної епохи в низинних районах Гватемали мешкали невеликі напівкочуючі племена мисливців і збирачів, що харчувалися дикими їстівними корінням і плодами, а також дичиною і рибою. Вони залишили після себе лише рідкісні кам’яні знаряддя та кілька поселень, безумовно датованих цим часом. Середній формативний період (1000-400 рр. до н.е.) – перша порівняно добре документована епоха історії цивілізації майя. У цей час з’являються дрібні землеробські поселення, розкидані в джунглях і по берегах річок плато Петен і на півночі Беліза (Куельо, Кольха, Кашоб). Археологічні дані свідчать, що в цю епоху майя не мали помпезної архітектури, поділу на класи та централізованої влади.

Проте в наступний пізній формативний період докласичної епохи (400 р. до н.е. – 250 р. н.е.) в житті майя відбулися серйозні зміни. В цей час будуються монументальні споруди – стилоботи, піраміди, майданчики для гри у м’яч, спостерігається бурхливий ріст міст. Значні архітектурні комплекси зводяться в таких містах, як Калакмуль і Цібільчальтун на півночі півострова Юкатан (Мексика), Ель-Мірадор, Яшактун, Тікаль, Накба і Тінталь в джунглях Петена (Гватемала), Серрос, Куельо, Ламанай і Номуль (Беліз), Чальчуапа (Сальвадор). Відбувається швидке зростання виниклих в той період поселень, таких як Кашоб на півночі Белізу. Наприкінці пізнього формативного періоду розвивається мінова торгівля між віддаленими одне від одного поселеннями. Найбільше цінуються вироби з нефриту і обсидіану, морські раковини і пір’я птахи кецаль.

В цей час вперше з’являються гострі крем’яні знаряддя і так звані ексцентрики – вироби з каменю вигадливої ??форми, іноді у вигляді тризуба або профілю людського обличчя. Тоді ж складається практика освячення будівель, будівництва схованок, куди поміщалися вироби з нефриту та інші коштовності.

У наступний ранній класичний період (250-600 рр. н.е.) класичної епохи майське суспільство розвинулось в систему міст-держав, які змагалися між собою. Кожне місто мало свою царську династію. Ці політичні утворення виявляли спільність як у системі управління, так і в культурі (мова, писемність, астрономічні знання, календар і т.д.). Початок раннього класичного періоду приблизно збігається з однією з найдавніших дат, зафіксованих на стелі міста Тікаль – 292 р. н.е., що відповідно до так званих «Довгих рахунків майя» виражається цифрами 8.12.14.8.5.

Володіння окремих міст-держав класичної епохи простягалися в середньому на 2000 кв. км, а деякі міста, наприклад Тікаль або Калакмуль, контролювали значно більші території. Політичними та культурними центрами кожного державного утворення були міста з пишними спорудами, архітектура яких являла собою місцеві або зональні варіації загального стилю майського зодчества. Будинки розташовувалися навколо великої прямокутної центральної площі. Їх фасади зазвичай прикрашали маски головних богів і міфологічних персонажів, вирізані з каменю або виконані в техніці штукового рельєфу. Стіни довгих вузьких приміщень усередині будинків часто розписувалися фресками із зображеннями ритуалів, свят, військових сцен. Віконні перемички, притолоки, сходи палаців були покриті ієрогліфічними текстами, іноді з портретними вкрапленнями, що оповідають про діяння правителів. На одвірку 26 в Яшчілані зображена дружина правителя Щит Ягуара, яка допомагає чоловікові одягати військові регалії.

У центрі міст цивілізації майя класичної епохи височіли піраміди до 15 м заввишки. Ці споруди нерідко служили усипальницями шанованих людей, тому царі і жерці практикували тут ритуали, які мали на меті встановити магічний зв’язок з духами предків.

Виявлені в «Храмі написів» поховання Пакаль, правителя Паленке, дало багато цінних відомостей про практику вшанування царських предків. Напис на кришці саркофага свідчить, що Пакаль народився (за нашим літочисленням), в 603 і помер в 683 році. Покійного прикрашало нефритове намисто, масивні сережки (знак військової доблесті), браслети, мозаїчна маска, складена більш ніж з 200 шматочків нефриту. Пакаль був похований в кам’яному саркофазі, на якому викарбували імена та портрети його прославлених предків, таких, як його прабабця Кан-Ік, що мала чималу владу. У поховання зазвичай поміщали посудини, мабуть з їжею і напоями, призначені для харчування покійного на його шляху в загробний світ.

У містах цивілізації майя виділяється центральна частина, де жили правителі з їх ріднею та свитою. Такими є палацовий комплекс в Паленке, акрополь Тікаля, зона Сепультурас в Копані. Правителі та їх найближчі родичі займалися виключно державними справами – організовували і очолювали військові набіги проти сусідніх міст-держав, влаштовували пишні святкування, приймали участь у ритуалах. Члени царської родини ставали також писарями, жерцями, віщунами, художниками, скульпторами та архітекторами. Так, у будинку Бакабів в Копані проживали писарі вищого рангу.

За межею міст населення було розосереджене в невеликих селах, оточених садами і полями. Люди жили великими сім’ями в дерев’яних будинках, критих очеретом або соломою. Одне з таких сіл класичної епохи збереглося в Серені (Сальвадор), де ймовірно влітку 590 року відбулося виверження вулкана Лагуна-Кальдера. Гарячий попіл засипав прилеглі будинки, кухонне вогнище і стінну нішу з писаними тарілками і бутлями з гарбуза, рослини, дерева, поля, в тому числі поле з паростками кукурудзи. У багатьох древніх поселеннях споруди групуються навколо центрального двору, де проводилися спільні роботи. Землеволодіння носило общинний характер.

У пізній класичний період (650-950 рр.) населення низинних областей Гватемали досягало 3 млн. чоловік. Потреба в сільськогосподарській продукції примушувала землеробів осушувати болота і застосовувати терасове землеробство в горбистій місцевості, наприклад по берегах Ріо-Бек.

У пізній класичний період зі складу сформованих міст-держав почали виділятися нові міста. Так, місто Хімбаль вийшло з-під контролю Тікаля, що мовою ієрогліфів сповіщено на архітектурних спорудах. У розглянутий період піку свого розвитку досягає майська епіграфіка, однак зміст написів на монументах змінюється. Якщо раніше переважали повідомлення про життєвий шлях правителів з датами народження, одруження, сходження на престол, смерті, то тепер основна увага приділяється війнам, завоюванням, захопленням полонених для жертвоприношень.

До 850 року багато міст на півдні низинної зони були покинуті. Повністю припиняється будівництво в Паленке, Тікалі, Копані. Причини цих подій досі не ясні. Занепад цих міст міг бути викликаний повстаннями, ворожою навалою, епідемією або екологічною кризою. Центр розвитку майської цивілізації переміщається на північ півострова Юкатан і західне нагір’я – області, які сприйняли кілька хвиль мексиканських культурних впливів. Тут на короткий термін розквітають міста Ушмаль, Саїль, Кабах, Лабна і Чічен-Іца. Ці пишні міста перевершили попередні висотою будинків, багатокімнатними палацами, більш високими і широкими ступінчастими склепіннями, витонченим різьбленням по каменю і мозаїчними фризами, величезними майданчиками для гри в м’яч.

Майська гра в м’яч

Прототип цієї гри з каучуковим м’ячем, що вимагає великої спритності, виник в Месоамериці ще за дві тисячі років до н.е. Майська гра в м’яч, як і подібні ігри інших народів Месоамерики, містила в собі елементи насильства та жорстокості – вона завершувалася людським жертвопринесенням, заради якого і задумувалася, а ігрові майданчики були обрамлені кілками з людськими черепами. Брали участь у грі лише чоловіки, розділені на дві команди, які включали від одного до чотирьох чоловік. Завдання гравців полягало в тому, щоб не дати м’ячу торкнутися землі і довести його до цілі, утримуючи всіма частинами тіла, за винятком кистей рук і ступень. Гравці одягалися в спеціальний захисний одяг. М’яч частіше бував порожнистим, іноді за каучуковою оболонкою ховався людський череп.

Майданчики для гри в м’яч складалися з двох паралельних східчастих трибун, між якими розташовувалося ігрове поле, подібне до широкої мощеної алеї. Такі стадіони споруджувалися в кожному місті, а в Ель-Тахін їх налічувалося одинадцять. Мабуть, тут знаходився спортивний і церемоніальний центр, де проводилися широкомасштабні змагання.

Гра в м’яч почасти нагадувала гладіаторські бої, коли бранці, часом представники знаті з інших міст, боролися за життя, щоб не бути принесеними в жертву. Переможених, пов’язаних разом, скачували сходами пірамід, і вони розбивалися на смерть.

Останні міста цивілізації майя

Більшість північних міст, побудованих в посткласичну епоху (950-1500 рр.), проіснували менше 300 років, за винятком Чічен-Іци, яке дожило до 13 століття. Це місто виявляє архітектурну схожість з Тулою, заснованою тольтеками близько 900 р., що дозволяє припустити, що Чічен-Іца служила форпостом або була союзником войовничих тольтеків. Назва міста походить від майських слів «чи» («рот») і «іца» («стіна»), але його архітектура в так званому стилі Пуук порушує класичні майські канони. Так, наприклад, кам’яні дахи будівель тримаються скоріше на плоских балках, ніж на східчастих склепіннях. Деякі малюнки, вирізані в камені, зображують спільно воїнів майя і тольтеків в сценах битв. Можливо, тольтеки захопили це місто і згодом перетворили його на процвітаючу державу. У посткласичний період (1200-1450 рр.) Чічен-Іца якийсь час входила в політичний союз з прилеглими Ушмале і Майяпаном, відомим як Ліга Майяпана. Однак ще до появи іспанців Ліга розпалася і Чічен-Іца, як і міста класичної епохи, було поглинуте джунглями.

У посткласичну епоху отримала розвиток морська торгівля, завдяки чому на узбережжі Юкатана та прилеглих островах виникли порти – наприклад, Тулум чи поселення на острові Косумель. У пізній посткласичний період майя торгували з ацтеками рабами, бавовною і пташиним пір’ям.

Календар древніх майя

Відповідно до міфології цивілізації майя, світ створювався і знищувався двічі, перш ніж настала третя, сучасна ера, яка розпочалася в перекладі на європейське літочислення 13 серпня 3114 р. до н.е. Від цієї дати відраховували час у двох системах літочислення – так званим довгим рахункои і календарним колом. Основою довгого рахунку служив 360-денний річний цикл під назвою «тун», розділений на 18 місяців по 20 днів у кожному. Майя користувалися скоріше двадцятирічною, ніж десятирічною системою рахунку, і одиницею літочислення вважали 20 років (катун). Двадцять катун (тобто чотири століття) становили бактун. Майя застосовували одночасно дві системи календарного часу – 260-денний і 365-денний річні цикли. Ці системи збігалися кожні 18 980 днів, або кожні 52 (365-денних) роки, позначаючи важливий рубіж кінця одного і початку нового тимчасового циклу. Стародавні майя розрахували час вперед до 4772 року, коли, на їх переконання, настане кінець нинішньої епохи і Всесвіт буде в черговий раз знищений.

Майські звичаї і соціальна організація

Обряд кровопускання

На сім’ї правителів покладався обов’язок проводити обряд кровопускання при кожній важливій події в житті міст-держав – чи то освячення нових будівель, настання посівної, жнив, початок або завершення військової кампанії. За міфологічним уявленням майя, людська кров живила і зміцнювала богів, які, в свою чергу, давали силу людям. Вважалося, що найбільшою магічною силою володіє кров язика, вушних мочок і статевих органів.

Під час обряду кровопускання на центральній площі міста збиралися тисячні натовпи людей, включаючи танцюристів, музикантів, воїнів і знаті. У кульмінаційний момент церемоніального дійства з’являвся правитель, часто з дружиною, і шипом рослини або обсидіановим ножем пускав собі кров, роблячи розріз на пенісі. Одночасно дружина правителя проколювала собі язик. Після цього вони пропускали через рани грубу мотузку з агави, щоб збільшити кровотечу. Кров капала на смужки паперу, які потім спалювали на вогнищі. Через втрату крові, а також під впливом наркотичних речовин, голодування і інших чинників учасники ритуалу бачили в клубах диму образи богів і предків.

Соціальна організація

Товариство майя будувалося за моделлю патріархату: влада і верховенство в сім’ї переходили від батька до сина чи брата. Товариство майя класичної епохи було сильно стратифікованим. Очевидний поділ на соціальні верстви спостерігався в Тікалі в 8 ст. На самому верху соціальної драбини знаходилися правитель і його найближчі родичі, далі йшла вища і середня спадкова знать, яка володіла різним ступенем влади, за ними йшли свита, ремісники, архітектори різного рангу і статусу, нижче стояли багаті, але незнатні землевласники, потім – прості хлібороби-общинники, а на останніх сходинках перебували сироти і раби. Хоча ці групи контактували між собою, вони жили в окремих міських кварталах, мали особливі обов’язки і привілеї і культивували власні звичаї.

Стародавні майя не знали технології виплавки металів. Знаряддя праці вони виготовляли переважно з каменю, а також з дерева і раковин. Цими знаряддями землероби рубали ліс, орали, сіяли, збирали врожаї. Не знали майя і гончарного кола. При виготовленні керамічних виробів вони розкатували глину в тонкі джгутики і накладали їх один на інший або зліплювали пластини з глини. Обпікалася кераміка не в печах, а на відкритих вогнищах. Гончарним ремеслом займалися як прості люди, так і аристократи. Останні розписували посудини сценами з міфології або палацового життя.

Письмо і образотворче мистецтво

Іспанський єпископ францисканець Дієго де Ланда (1524-1579 рр.), який прибув на Юкатан в 1549 році, при перекладі катехізису працював з майським писарем над системою передачі ієрогліфів латинським алфавітом. Однак писемність стародавніх майя відрізнялася від алфавітного письма, оскільки окремі символи часто представляли не фонему, а склад. В результаті виниклих розбіжностей між штучним алфавітом Ланди і майським письмом останнє було визнане таким, що не піддається дешифруванню. Зараз відомо, що майські писарі вільно комбінували фонетичні і семантичні знаки, особливо коли таке поєднання відкривало можливості для гри слів.

Писарі, що складали інтелектуальну еліту майського суспільства, виготовляли сотні манускриптів. Вони писали пташиним пір’ям на аркушах паперу з деревної кори, які складалися «гармошкою» під палітурками, обтягнутими шкірою ягуара. Католицькі місіонери вважали ці книги єретичними і спалювали їх. Збереглося лише чотири манускрипти майя, відомі як Мадридський, Паризький, Дрезденський і Грольєрський кодекси. У Дрезденському кодексі є розділ, що містить щось на зразок календаря хлібороба, де даються прогнози на майбутній рік і вказуються жертвопринесення, необхідні для отримання хорошого врожаю. Передбачення посухи передано одночасно письмовим способом і малюнком вмираючого від спеки оленя з висунутим язиком. Крім того, в Дрезденському кодексі представлені розрахунки руху планети Венери. Мадридський кодекс дає поради, як найкращим чином поєднувати з календарним циклом різного роду діяльності, наприклад полювання або вирізання масок.

Писарі виявляли своє мистецтво не лише на папері, а також і на камені, раковинах, керамічних посудинах. Написи, виконані в техніці штука, гарантували більше збереження, і тому царські генеалогії майя вважали за краще карбувати на камені. Тексти на кераміці, теж виконані знаттю, відрізнялися більш особистим характером. На керамічних виробах нерідко вказувалося ім’я власника, призначення виробу (тарілка, блюдо на ніжках, посудина для рідини) і навіть вміст, наприклад какао або маїс. Кераміка, розписана таким чином, часто дарувалася.

Художники-керамісти іноді працювали спільно з майстрами письма на камені. Для розписів використовувалися червоний, синій, зелений і чорний кольори. Найкраще стінні розписи майя збереглися в місті Бонампак на території нинішньої Мексики. Тут зображені приготування до битви, сама битва і воїни з довгими списами, що б’ються пліч-о-пліч, принесення в жертву полонених та святковий ритуальний танець.

Релігійні вірування

У пантеоні майя були представлені боги землі, дощу, вітру, блискавки і інших природних сил і явищ. З чотирма сторонами світу асоціювалися чаки, чотири бога дощу. Їх необхідно було задобрювати, щоб вони не наслали зливу і град.

Одним з трьох головних божеств, богом-творцем світу, творцем людини і культури, владикою стихій, богом ранкової зорі, близнюків, покровителем жрецтва і науки був Кецалькоатль (Кукулькан). Він зображувався у вигляді пернатого змія з людською головою. Втім, число зображень Кецалькоатля величезна, найбільш раннє відноситься до VIII — V століть до нашої ери.

У релігії майя не було присутніх християнських концепцій гріха, покарання і спокути – вона була призначена підтримувати рівновагу природних стихій і забезпечувати родючість землі. Навіть у 20 ст. на півночі Юкатана практикується релігійний обряд Ча Чак з метою задобрити богів і викликати дощ під час посухи.

Використані матеріали: krugosvet.ru.

Читайте також:

Коментарі:

www.npblog.com.ua

Цивілізація майя: її історія, культура, релігія | Мандрівки часом

Де жили майя

Історія майя

Культура майя

Релігія майя

Боги майя

Цікаві факти про майя

Майя, відео

Мабуть, якщо б провести конкурс серед древніх цивілізацій світу на звання самої загадкової, то давня цивілізація майя упевнено б посіла в ньому перше місце. Народ, який не знав колеса, будував піраміди, що можуть по красі і довговічності змагатися з єгипетськими, а знаменитий календар майя один з найбільш точних серед коли-небудь створених. І донині багато таємниць майя так і залишилися нерозкритими, а історики все ще будують гіпотези про життя цього одного з найбільш цікавих племен доколумбової Америки. Про історію індіанців майя, їх культуру, релігію наша сьогоднішня стаття.

Де жили майя

Але спочатку відповімо на запитання, де жило плем’я майя, спробуємо пошукати їх батьківщину на карті Америки. А жили вони в одному із самих теплих і комфортних в плані клімату куточків нашої планети, а саме на території сучасної Мексики і ряду країн Центральної Америки: Панами, Гватемали, Белізу, Гондурасу. Дуже багато культурних центрів майя перебувало на півострові Юкатан.

Карта розташування цивілізації майя.

Історія майя

Історія цивілізації майя, як втім, і питання про їх походження має, на жаль, дуже багато темних плям. Та що там говорити, навіть справжня назва цього народу нам не відома, так як терміну «майя» ми зобов’язані Христофору Колумбу. А діло було так: під час свого четвертого плавання до американського континенту (сам Колумб був щиро впевнений, що плавав до берегів Індії та Китаю) великий мореплавець пристав до невеликого острівця, розташованого недалеко від сучасного Гондурасу. Там він зустрів індіанських купців, що пливли на великому човні. Колумб запитав їх, звідки вони, на що була відповідь: «з провінції Майан», ось звідси і пішла назва цього народу майя.

Це те що стосується їх назви, а от щодо історії цього народу, то на момент прибуття європейців цивілізація майя вже хилилася до занепаду. Здивованим поглядам європейців постали чудові кам’яні міста, побудовані майя, але була одна заковика, міста ці виявилися покинутими. Що спонукало індіанців майя покинути свої міста і донині є однією з загадок цього народу і предметом дискусії науковців істориків-американістів. Бути може якісь внутрішні конфлікти в їх суспільстві, або спалах епідемії якоїсь хвороби, племінні війни або апокаліптичні очікування кінця світу (індіанця майя були дуже забобонними) або ще щось? Гіпотез щодо цього існує чимало, але точного підтвердження на жаль немає.

Також в тому, що ми так мало знаємо про історію народу майя є вина й іспанських конкістадорів. Такий собі Дієго де Ландо, іспанський інквізитор, який прибув в Новий світ навертати індіанців-язичників до християнської віри, наказав спалити всі письмена майя, де зберігалося чимало цінних історичних відомостей про цей народ. Так за наказом одного релігійного фанатика була практично стерта історія цілого народу.

Культура майя

А ось про особливості культури майя ми знаємо значно більше, адже збереглося безліч слідів їх діяльності, починаючи від знаменитих пірамід майя в Чічен-Іце (півострів Юкатан, Мексика).

Піраміди майя в Чічен-Іце.

Руїни колись великого культурного і політичного центру майя, міста Чічен-Іца (перекладається як «в гирлі криниці Іца») і по цей день приваблюють натовпи туристів зі всього світу і є свідченням високої культури цього народу, особливо в містобудуванні (адже до кінця не зрозуміло, як майя будували свої піраміди, сучасної будівельної техніки тоді і близько не було) і звичайно ж астрономії.

Це руїни стародавньої обсерваторії майя, вони були відмінними астрономами, вміли спостерігати за зірками, передбачати сонячні та місячні затемнення і склали дуже точний календар, який, як ми пам’ятаємо, закінчується в 2012 році, що стало джерелом чуток про кінець світу в тому році. Але швидше за все якомусь майянському астроному просто набридло далі складати свій календар, і він зупинився на 2012 році.

Досягнення майя мали не тільки в сфері астрономії, але і в математиці, скажімо вони здавна в своїх обчисленнях використовували поняття нуля. До речі в Європі нуль стали використовувати лише після 1228 року з подачі італійського математика Леонардо Пізанського, більш відомого як Фібоначчі.

Медицина майя також була вельми просунутою, зокрема вони вміли пломбувати зуби, робити протези, зашивати рани за допомогою людського волосся і навіть проводити хірургічні операції з використанням наркотичних знеболюючих засобів в якості анестезії.

Писемність майя була ієрогліфічною, і що варто знати, пам’ятати та пишатися, розшифрована вона була вперше нашим співвітчизником, українцем з Харківської області, Юрієм Кнорозовым.

Юрій Кнорозов, чоловік, який дешифрував письмена майя.

Релігія майя

Релігія служила основним моральним компасом індіанців майя, в цілому вони були дуже побожними. За десятки століть у них утворилися складні релігійні ритуали та церемонії, які відігравали в їхньому житті вирішальну роль. Релігія майя змінювалася і ускладнювалася в ході їх еволюції, переходу від кочового до осілого способу життя. Перші майя (втім, як і будь-які інші народи) обожнювали сонце, місяць, вітер, дощ, блискавки, гори, ліси, річки і озера та інші сили природи. Поступово склався розвинений пантеон богів.

Вірування індійців майя були тісно пов’язані з іншими сферами їх діяльності, особливо господарством. Так, основною стравою харчового раціону майя була кукурудза, тому не дивно, що за майянською міфологією бог-творець Хунаб створив людство саме з качанів кукурудзи. «Пополь-Вух» релігійний епос майя виділяє в процесі перевтілення кукурудзи на людину велику роль не тільки Бога-творця Хунаб, але і богині Тепе – Великої Матері.

«З тіста кукурудзи були створені перші чотири людини Балам-кішка, Балам-Акаба, Махукутах і Ікі-Балам. Вони стали предками всього людства (мабуть, перші чотири людини символізували чотири основні раси нашої планети)» – так розповідає нам священний епос майя «Пополь-Вух», і далі продовжує: «І були створені для них жінки. Так божество показало свої наміри. Воістину прекрасними були жінки, а оце їхні імена: Каха-Палун, Чомиха, Цунумиха і Какишака… Разом з чоловіками вони зачали людей великих і малих племен і нас самих». Ось такий майянський міф про створення світу.

За віруваннями майя, що йдуть корінням в сиву глибину, наш світ створювався вже чотири рази, і тричі руйнувався всесвітнім потопом. Тут міфи майя перегукуються і з індійським вченням про 4 юги, про різні періоди існування людства, які складають один день Брахми і з християнською біблійною легендою про всесвітній потоп, тільки за версією майя всесвітніх потопів було не 1, а цілих 3.

Першим був світ карликів, які існували ще до того як було створено сонце, коли ж сонце нарешті з’явилося воно перетворилося на камінь, а їх міста залило першим потопом. Другий світ був заселений різними злочинцями і просто невігласами, яких успішно змило наступним потопом, третій же світ був заселений вже майя, але і вони потонули, наш сучасний справжній світ був створений в результаті змішання всіх трьох попередніх і його також чекає четвертий потоп.

Цивілізація індіанців майя запам’яталася в століттях не тільки своїм легендарним календарем і апокаліптичними настроями очікування кінця світу, але і надзвичайно кривавими ритуалами людських жертвоприношень, коли жорстокі жерці на вершинах своїх величних пірамід-храмів виривали у нещасних жертв серця на честь своїх богів. Хоча, насправді людські жертвопринесення у індіанців майя з’явилися не відразу. Довгий час перші індіанці майя взагалі не приносили людських жертв, обмежуючись жертвопринесенням квітів, фруктів, різних прикрас і, в крайньому випадку, тварин. Що ж сталося таке з індіанцями майя? Звідки з’явилася ця кровожерливість?

Мабуть відповідь на це питання знову ж таки треба шукати в релігії майя, їх багатій міфології та в певних історичних і культурних передумовах. Так як індіанці майя були дуже побожними, а релігійні ритуали і церемонії грали в їх світі особливу, навіть вирішальну роль. Справа в тому, що з певного часу в релігійному епосі індіанців Мезоамерики, причому не тільки майя, але і ацтеків з’явилося уявлення, що сонце і життя взагалі існують тільки завдяки жертві. І тільки завдяки жертві сонце може зберегтися і продовжувати свої функції, а кров принесених в жертву для нього наче пальне, такий собі бензин для автомобіля. Правда спершу сонце «підживлювали» жертовною кров’ю тварин, і, очевидно, пізніше на території майя почали відбуватися певні катаклізми (згадка про які загубилася в сутінках історії) і жерці вирішили, що пального як жертовної крові тварин для сонечка мало, потрібно щось більш дієвіше – люди.

Так почалися масові людські жертвоприношення, як правило, в якості «палива» для сонця служили полонені індіанці з інших племен, захоплені в результаті якоїсь маленької (або великої) війни. Хоча бувало, що в жертву приносили і своїх.

Боги майя

І давайте згадаємо про богів майя, яких насправді було дуже багато, серед них були і такі екзотичні боги, як бог полярної зірки, бог місяця, покровителька медичних знань і дітонародження – богиня Ішчель і богиня самогубств (!) Іштаб. До речі, в релігії майя самогубство не вважалося чимось поганим (як, скажімо, у більшості релігій, особливо в християнстві) і було навіть почесною справою. Особливо почесно вважалося самогубство через повішення, адже саму богиню самогубства Іштаб зображували не інакше, як у петлі. Зрештою, самогубство в релігії майя прирівнювалося до добровільного жертвопринесення і цим можна пояснити таку велику повагу до нього.

Бог-творець майя Хунаба, який створив людей з качанів кукурудзи, як не дивно, але шанувався значно менше свого сина – бога небес Ітсамана. Останній же фактично був верховним богом майя, легенди і міфи роблять його першим жерцем, покровителем дня і ночі і винахідником ієрогліфів і взагалі писемності як такої. «Спочатку було слово» так починаєте Євангеліє від Іоанна, індіанцям майя теж була знайома ця формула, спочатку було слово, яке дав їм бог Ітсамана.

Також великою пошаною користувався бог дощу Чак, який у релігійних міфах майя згадується навіть частіше, ніж сам владика небес Ітсамана. Може тому, що від Чака самим безпосереднім чином залежало господарство майя і врожай кукурудзи. У пізню епоху богу Чаку теж приносилися людські жертви, особливо коли довго не було дощу, треба ж було відправити посланця, щоб умилостивити Чака. З жертв богові дощу Чаку не виймали серця на вершині піраміди, їх скидали на дно великого ритуального колодязя.

Третім по значимості був сам загадковий бог-покровитель кукурудзи, але чому загадковий? Бо історія не донесла нам його імені, деякі дослідники вважають, що ним був бог лісів Йум Ках. У всіх згадуваннях цей наймолодший бог зображується з сильно деформованою головою, вона (голова) обтяжена численними турботами про гарний урожай.

Вірування майя про загробне життя не надто відрізняються, скажемо від вірувань, які є в християнстві чи ісламі. Душі праведників, і принесених в жертву богам людей потрапляють в аналог Раю, прекрасне мальовниче місце повне квітів і метеликів. Душі ж нечестивих людей потрапляють у підземне царство Шибальду (аналог Пекла) де несуть спокутування за свої гріховні вчинки.

Стара англійська приказка говорить: «Якщо дзеркала перестало відображати людину, значить, вона близька до смерті». В кінці Х-го століття дзеркало вічності вже майже перестало відображати культуру майя, настав початок її кінця. Саме в цей час виявилися повністю покинутими багато міст майя, а що стало причиною цього, як ми писали вище, так і залишається невідомим.

Цікаві факти про майя

Мабуть, найдивнішим є те, що народ, що будував величні піраміди, має точний календар та володіє багатьма знаннями в різних науках, так і не винайшов колеса. Так, індіанці майя (втім як й інки з ацтеками) не знали коліс.
Багато лінгвісти вважають, що слово «акула» майянського походження.
У майя були досить своєрідні уявлення про красу, матері спеціально притискали дощечки до чола своїх дітей, роблячи їх кістки більш плоскими, вважалося, що так красиво.
Майя грали у футбол, та футбол у них був, зрозуміло, не такий як зараз, каучуковий м’яч потрібно було забити в круглий обруч, а команда, яка програла у повному складі приносилася в жертву.
Імена своїм дітям майя давали в залежності від дня, коли ті народилися.
Близько 7 мільйонів нащадків майя і донині живуть на території Мексики та сусідніх країн, і навіть практикують жертвопринесення, правда в якості жертв виступають не вже люди, а кури.

Майя, відео

І на завершення пізнавальний документальний фільм «Таємниця цивілізації майя».

travel-in-time.org

Коротка історія стародавньої цивілізації Майя

Цивілізація індіанців майя – одна з древніх цивілізацій Мезоамерики, якої вдалося досягти значного розвитку в різних сферах. Особливо виділяється майянская писемність, мистецтво, архітектура, математика і астрономія. Крім того, ця цивілізація існувала досить тривалий час – історія цивілізації племені майя коротко не описується, хоча б тому, що зародилася вона на початку другого тисячоліття до нашої ери. Становлення цивілізації, під час якого давні племінні поселення майя зросли до стану міст, і у всіх проживали в Юкатані народів, об’єднаних спільною культурою, мовою і традиціями, сформувалася загальна політична система.

Починаючи з 250 року до н. е. цивілізація майя стала однією з провідних у регіоні. Цивілізація індіанців майя відійшла від родоплемінного устрою. Майя будували великі міста з каменю, в деяких, за попередніми оцінками, проживало до двох сотень тисяч людей. Створений календар майя знайшов застосування і в інших народів Мезоамерики. У них було своє ієрогліфічне письмо і розвинута землеробська система, однак вже до приходу іспанців у 16 столітті цивілізація практично загинула.
Історики зробили висновок, що історія цивілізації племені майя коротко може бути розділена на шість основних періодів. Перший період їх розвитку з початку 2 тисячоліття до 900 року до н. е .. Саме тоді утворилися перші селища майя. Вони займалися полюванням і землеробством. Найстаріші поселення були виявлені на нинішній території Белізу, звідси племена майя поширилися в північному напрямку аж до Мексиканської затоки. На рубежі 2 і 1 тисячоліть з’явився Кахаль Печ, місто, який існував до 7 століття н. е.

Все про стародавню цивілізацію Майя

Культура
Загадки
Загибель
Релігія
Скарби
Стародавні міста майя
Боги
Стародавні племена
Мова давніх майя
Стародавній календар
Стародавні піраміди
Мистецтво давніх майя
Архітектура стародавніх майя

З 9 по 5 століття до н. е .. стародавні майя пройшли через середній докласичний період. У цей час поселення розширились до рівня міст, між ними активізувалася торгівля, а майя займали нові території. На берегах Мексиканської затоки в 5 столітті до н.е. були створені перші храми, в тому числі і пірамідальної форми, найбільший з них (72 метри) перебував у Ель-Мирадоре.У 7 столітті до н. е. майя створили свою писемність. Тоді вплив на майянское мистецтво зробила цивілізація ольмеків, яка розвивалася на берегах Мексиканської затоки, і контактувала з усіма іншими місцевими народами. Цілком можливо, що суспільство майя зробилося ієрархічним саме під впливом ольмеків.

З початку 4 століття до н. е. і до 250 року н. е. древня цивілізація майя створила перший сонячний календар у вигляді зображення на камені. Цей період виділяють як пізній докласичний. В їх містах з’явилися перші монархи, під час їх правління був заснований великий місто Теотіуакан, який довгий час був центром Мезоамерики, і мав велике значення для ацтеків і після того, як майя залишили місто з невідомих причин.

Починаючи з 250 року і до початку 7 століття н. е. згідно з прийнятою у істориків доктрині виділяється ранній класичний період. В цей час цивілізація індіанців майя створила свого роду наддержаву – його центром стало місто Тікаль. У нього переселилися багато жителів Теотіуакана, попутно переймаючи нові звичаї і обряди, заодно долучившись до жертвоприношення. В 562 році Калакмуль з Тикалем почали кровопролитну війну, в ході якої володар Тікаля був полонений і принесений в жертву. Остаточно своє значення Тікаль втратив до кінця 6 століття.

З цього моменту почався пізній класичний період, який тривав до 900 року. В цей час майя являли собою цілу мережу міст-держав, всі вони мнили себе незалежними, і мали власного правителя. Культура майя поширилася на весь Юкатан, і в цей період вона досягла найбільшого розквіту. В ті часи з’явилися такі міста як Чічен-Іца, Цшмаль і Коба. Міста були з’єднані між собою за допомогою доріг, в кожному з яких проживало до 10 тис. жителів, це більше, ніж було в цей період у європейських містах.

Однак після цього періоду стародавні майя прийшли до занепаду. В 9 столітті їх населення різко скоротилося, багато міст спорожніли, а іригаційні споруди були запущені. У 10 столітті припинилася зведення кам’яних споруд. Вчені досі б’ються над питанням, що саме стало причиною загибелі їх цивілізації. Існує дві основні гіпотези. Одна група вчених вважає, що причина їх загибелі стала в порушенні балансу взаємини між людьми та природою в цьому регіоні. Населення постійно зростала, у той час як землі, придатні для землеробства, закінчувалися. У 1921 році цю теорію сформував О. Ф. Кук.
На думку іншої групи вчених, майя загинули внаслідок кліматичних змін, природних катаклізмів або завоювання іншими народами. На користь останньої версії говорять різні предмети, створені в цей період, але не належать до культури майя. Тим не менш, ця версія залишається непопулярною.

vidpoviday.com

Історія цивілізації Майя

Історія цивілізації майя

Зміст

Вступ

1. Місце розташування

2. Ранній, середній та пізній докласичні періоди (близько 1500 р. до
н.е. – 250 р. н.е.)

3. Ранній та пізній класичні періоди (близько 250 – 900 рр. н.е.)

4. Посткласичний, колоніальний та постколоніальний Періоди (близько 900
– 1821 рр.)

5. Занепад цивілізації майя

Список використаної літератури

Вступ

Майя – цивілізація в Центральній Америці, що існувала приблизно з 1500
р. до н.е. до іспанського завоювання у ХVІ ст. до н. е. Давня
цивілізація майя була такою високорозвиненою, що дотепер дивує світ.
Майя – одна з найяскравіших цивілізацій доколумбової Америки. Це
«культура-загадка», «культура-феномен», повна суперечностей і
парадоксів. Вона породила величезну кількість питань, та не на всі є
відповіді.

Майя, проживаючи практично в кам’яному віці (не знали металів до X ст.
н.е., колісних візків, плуга, в’ючних і тяглових тварин), створили
точний сонячний календар, найскладнішу ієрогліфічну писемність,
використали поняття нуля раніше арабів й індусів, передбачали сонячні й
місячні затемнення, обчислили рухи Венери з помилкою лише на 14 секунд
на рік, досягли значної досконалості в архітектурі, скульптурі, живописі
й виробництві кераміки. Поклонялися своїм богам й у той же час
підкорялися царям і жерцям, будували під їхнім керівництвом храми й
палаци, проводили ритуальні обряди, приносили себе в жертву, воювали із
сусідами. Майя створили незвичайні самі по собі міста, побудовані за
допомогою лише ручної праці. Цікаво, що майже всі міста класичного
періоду мають на собі сліди насильницького руйнування. Назви багатьох
міст й окремих споруджень майя були надані їм після іспанського
завоювання й не є справжніми (наприклад: «Тікаль» придумали археологи, а
«Паленке» по-іспанськи – фортеця) Гуляєв В.И. По следам конкистадоров –
М., 1976 – С. 64.

Багато чого доводиться археологам домислювати і придумувати самим.
Навряд чи коли-небудь ми будемо точно знати, що тоді відбувалося, і як
жили ці загадково-екзотичні для нас індіанці. Але це не зупиняє
ентузіастів учених. І з кожним роком ми хоч трохи, але наближаємося до
розгадок таємниць цивілізації майя.

Цивілізація майя склалася на мексиканському півострові Юкатан і
території гірської Гватемали. Її історія тривала з 1500 р. до н.е. до
XVIІІ ст. н.е. Високорозвинені індіанці створили процвітаючі
міста-держави й гігантські піраміди, досягли вражаючих успіхів у науці й
культурі. У порівнянні з іншими народностями цієї частини Південної
Америки майя залишили найбільшу кількість ієрогліфічних текстів –
писемність, що застигла в камені, живописі та кераміці. Майя будували
кам’яні міста, багато з яких були покинуті задовго до приходу
європейців, інші залишилися населеними й після їх приходу.

Календар, розроблений майя, використовували й інші народи Центральної
Америки. Саме майя застосовували ієрогліфічну систему письма, яке
сьогодні лише частково розшифроване. До наших днів збереглися їх
численні написи на пам’ятниках. Майя створили ефективну систему
землеробства, мали глибокі знання в астрономії. Нащадками древніх майя є
не тільки сучасні народи майя, що зберегли мову предків, але й частина
іспаномовного населення південних штатів Мексики, Гватемали, Гондурасу.
Деякі міста майя включені ЮНЕСКО до списоку об’єктів Всесвітньої
спадщини: Паленке, Чіч?єн-Іца, Ушмаль у Мексиці, Тикаль і Куірігуа у
Гватемалі, Копан у Гондурасі, Хойя-де-Серен у Сальвадорі – невелике село
майя, що було поховане під вулканічним попелом і зараз розкопане.

Цей народ, що володів геніальними творчими можливостями, називають одним
з найвидатніших народів на планеті. Майя – група індіанських народів,
які є спорідненою мовною групою. До них відносяться індіанці юкатеки,
чоли, лакандони, чонтали, чорті, чухи, цельтали, цоцили, тотики,
хакальтеки, хаустеки, киче, пакоман, покомчи й інші. Загальна їхня
чисельність приблизно 2,7 мільйонів осіб. Звідки взялися ці народи? Як
вони з’явилися в джунглях Америки? На жаль, на сьогодні точної відповіді
на ці й інші питання немає. У різні часи вчені висловлювали іноді й
зовсім протилежні версії. А на сьогоднішній день одна з основних точок
зору по цьому питанню полягає в тому, що Америку було заселено з Азії
через Берингову протоку в період верхнього палеоліту, тобто приблизно 30
тисяч років тому.

Спробуємо визначити, що значить саме слово «майя», але це зробити дуже
важко. Адже ми навіть не знаємо, що воно позначає, і як потрапило в наш
лексикон. У літературі вперше воно зустрічається в Бартоломе Колумба,
коли він описує зустріч свого легендарного брата Христофора –
першовідкривача Америки – з індіанським човном – каное, що приплив «із
провінції, названої майя». За одними джерелами періоду іспанської
конкісти, назва «майя» застосовувалося до всього півострова Юкатан, що
суперечить назві країни, наведеній в іншому повідомленні – «у луумил
куций йетел кех» («країна індиків й оленів»). По інших – воно
використовувалося лише до порівняно невеликої території, центром якої
була древня столиця Майяпан.

Висловлювалися також припущення, що термін «майя» був назвою загальною і
виник із презирливого прізвиська «ахмайя», тобто, «неспроможні люди».
Втім, є й такі переклади цього слова, як «земля без води», що,
безсумнівно, варто визнати простою помилкою.

Актуальність даної роботи визначається не тільки унікальністю й
оригінальністю цивілізації майя в світовій історії та культурі, а й
низкою наукових проблем, пов’язаних з нею.

Об’єктом дослідження є племена майя з часу першої згадки про них аж до
нашого часу.

Предметом дослідження є політичні, соціально-економічні та культурні
обставини життя племен майя.

Хронологічні межі даної роботи: 1500 р до н. е. – 1821 р.

Територіальні межі роботи визначаються ареалом поширення цивілізації
майя, що охоплює території сучасних країн, таких як Гватемала, Беліз,
південна Мексика, Гондурас, Сальвадор.

Історіографія проблеми. Дану тему досліджувало багато різних вчених і
дослідників. Серед них Ч. Галленкамп, що у своїй праці «Майя. Таємниця
зниклої цивілізації» Галленкамп Ч. Майя. Тайна исчезнувшей цивилизации –
М., 1966 на основі археологічних розкопок та знайдених писемних джерел
проаналізував побут, культуру, релігійні

вірування, суспільну структуру та відносини в ньому. Більш детально тему
релігії та вірувань досліджували в своїх працях В. Кузьміщев «Таємниця
жерців майя» Кузьмищев В. Тайна жрецов майя – М., 1992 та К. Керам
«Боги, гробниці, учені» Керам К. Б

ukrreferat.com

Історія цивілізації Майя

Історія цивілізації майя

Зміст

Вступ

1. Місце розташування

2. Ранній, середній та пізній докласичні періоди (близько1500 р. до н.е. – 250 р. н.е.)

3. Ранній та пізній класичні періоди (близько 250– 900 рр. н.е.)

4. Посткласичний, колоніальний та постколоніальнийПеріоди (близько 900 – 1821 рр.)

5. Занепад цивілізації майя

Список використаної літератури

В ступ

Майя – цивілізація в Центральній Америці, що існувала приблизно з 1500 р. до н.е. до іспанського завоювання у ХVІ ст. до н. е. Давня цивілізація майя була такою високорозвиненою, що дотепер дивує світ. Майя – одна з найяскравіших цивілізацій доколумбової Америки. Це «культура-загадка», «культура-феномен», повна суперечностей і парадоксів. Вона породила величезну кількість питань, та не на всі є відповіді.

Майя, проживаючи практично в кам’яному віці (не знали металів до X ст. н.е., колісних візків, плуга, в’ючних і тяглових тварин), створили точний сонячний календар, найскладнішу ієрогліфічну писемність, використали поняття нуля раніше арабів й індусів, передбачали сонячні й місячні затемнення, обчислили рухи Венери з помилкою лише на 14 секунд на рік, досягли значної досконалості в архітектурі, скульптурі, живописі й виробництві кераміки. Поклонялися своїм богам й у той же час підкорялися царям і жерцям, будували під їхнім керівництвом храми й палаци, проводили ритуальні обряди, приносили себе в жертву, воювали із сусідами. Майя створили незвичайні самі по собі міста, побудовані за допомогою лише ручної праці. Цікаво, що майже всі міста класичного періоду мають на собі сліди насильницького руйнування. Назви багатьох міст й окремих споруджень майя були надані їм після іспанського завоювання й не є справжніми (наприклад: «Тікаль» придумали археологи, а «Паленке» по-іспанськи – фортеця)[1] .

Цивілізація майя склалася на мексиканському півострові Юкатан і території гірської Гватемали. Її історія тривала з 1500 р. до н.е. до XVIІІ ст. н.е. Високорозвинені індіанці створили процвітаючі міста-держави й гігантські піраміди, досягли вражаючих успіхів у науці й культурі. У порівнянні з іншими народностями цієї частини Південної Америки майя залишили найбільшу кількість ієрогліфічних текстів – писемність, що застигла в камені, живописі та кераміці. Майя будували кам’яні міста, багато з яких були покинуті задовго до приходу європейців, інші залишилися населеними й після їх приходу.

Актуальність даної роботи визначається не тільки унікальністю й оригінальністю цивілізації майя в світовій історії та культурі, а й низкою наукових проблем, пов’язаних з нею.

Об’єктом дослідження є племена майя з часу першої згадки про них аж до нашого часу.

Предметом дослідження є політичні, соціально-економічні та культурні обставини життя племен майя.

Хронологічні межі даної роботи: 1500 р до н. е. — 1821 р.

Територіальні межі роботи визначаються ареалом поширення цивілізації майя, що охоплює території сучасних країн, таких як Гватемала, Беліз, південна Мексика, Гондурас, Сальвадор.

Історіографія проблеми . Дану тему досліджувало багато різних вчених і дослідників. Серед нихЧ. Галленкамп, що у своїй праці «Майя. Таємниця зниклої цивілізації»[2] на основі археологічних розкопок та знайдених писемних джерел проаналізував побут, культуру, релігійні

вірування, суспільну структуру та відносини в ньому. Більш детально тему релігії та вірувань досліджували в своїх працях В. Кузьміщев «Таємниця жерців майя»[3] та К. Керам «Боги, гробниці, учені»[4] . Керам К. в своїй праці описав роботу різних вчених та їх відкриття та знахідки. Крім того, саме він вивчив та описав в іншій своїй праці «Перший американець. Таємниці індіанців доколумбової епохи»[5] про територію розселення індіанців Америки, їх життя та види діяльності, в тому числі й племен майя. Він описав їх зустріч з першими європейцями.

Загальні питання території розселення та характеристику життя та діяльності племен Америки висвітили в своїх працях такі вчені К. Ламберг-Карловскі та Саблов Дж. «Давні цивілізації. Близький Схід і Мезоамерика»[6] , Г. Паркс «Історія Мексики»[7] , М. Галич «Історія доколумбових цивілізацій»[8] та Дж. Майкл «Майя. Зниклі цивілізації: легенди і факти»[9] . З російських авторів варто відзначити праці В. І. Гуляєва. Учений розглянув історію майя від витоків до завершення. Він присвятив увагу історії археологічних та етнографічних досліджень, питанням асиміляції й опору автохтонів європейському вторгненню.

Оригінальною є праця «Повідомлення про справи в Юкатані»[10] Дієго де Ланда про життя індіанців перед вторгненням європейців. Він детально переказує історію про більшості експедицій до Америки, в тому числі під проводом Ернандо Кортеса, Франциско Піссаро та інші.

Цікавою працею є робота А. Русявого «Народ майя»[11] , яка подає багато цікавих фактів про життя, культуру та види діяльності племен майя.

Мета даної роботи полягає у розкриті на підставі нових відкриттів та оцінок історичного і культурного розвитку цивілізації майя, від її утворення до занепаду.

Для реалізації поставленої мети мають бути розв’язані наступні завдання:

1) розкрити умови виникнення цивілізації з врахуванням природно-кліматичних, географічних, етнічних чинників;

2) показати основні етапи в історії цивілізації і дати їм стислу характеристику;

3) розкрити особливості соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку майя;

4) охарактеризувати основні культурні здобутки майя на прикладі наукових знань, архітектури, образотворчого мистецтва тощо;

5) оцінити стан дослідженості цивілізації майя та її впливу на сучасну культуру регіону.

Методологічною основою роботи є цивілізаційна теорія розвитку людства. Робота написана на підставі використання проблемно-хронологічного, порівняльного історичного методів; запозичені відомості сучасної археології, культурології, етнології, лінгвістики тощо.

Наукова новизна полягає в узагальненні існуючих теорій та концепції про походження, еволюцію та занепад майської цивілізації та адаптації цих узагальнень для практичного використання на уроках історії у загальноосвітній школі.

Структура робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку джерел та літератури і додатків.

1. Місце розташування

Близько 10 000 років тому, коли закінчився останній льодовиковий період, люди з півночі рушили освоювати південні землі, відомі тепер під назвою Латинська Америка. Вони розселилися на території, що склала потім область майя, з горами й долинами, густими лісами й безводними рівнинами. До область майя входять сучасні Гватемала, Беліз, південна Мексика, Гондурас, Сальвадор. Протягом наступних 6 000 років місцеве населення перейшло від напівкочового існування мисливців-збирачів до більш осілого землеробського способу життя. Вони навчилися вирощувати кукурудзу й боби, за допомогою різноманітних кам’яних пристосувань подрібнювали зерно й готували їжу. Поступово виникали селища. Приблизно в 1 000 р. до н. е. почалося масштабне будівництво поселень сільського типу, що стало початком так званого «докласичного періоду», з якого веде відлік існування цивілізації майя[12] .

mirznanii.com

Цивілізація Майя

Загальні відомості про Майя

Якщо ми з’єднаємо однією лінією Чичен-Іцу на півночі Юкатана і Копан (в Гондурасі) на півдні, а Тікаль і Ішкун (в Гватемалі) на сході через місто Гватемалу з Паленке (Чіапас) на заході, ми окреслимо приблизні межі цивілізації майя. Одночасно ці лінії обмежать ту територію, яку в 1881-1894 роках об’їздив англієць Альфред Персіфаль Моудслі. Альфред Персіфаль Моудслі зробив те необхідне, що допомогло зрушити дослідження з мертвої точки. Він виконав сім походів у джунглі і привіз з собою не тільки опис цих походів і замальовки, але й оригінальні матеріали: ретельно зроблені відбитки та гіпсові зліпки з рельєфів і написів. Його колекція потрапила до Англії, спочатку в Музей Вікторії та Альберта, потім в Британський музей. Коли «Колекція Моудслі» стала доступною дослідникам, наука отримала матеріали, за допомогою яких можна було змусити всі ці пам’ятники розповісти і про свій вік і про своє походження.

Тепер вчені, стоячи з малюнками де Ланди у руках перед храмами, статуями, стелами майя, озброєні знаннями ієрогліфічних цифр майя, зуміли побачити, що на всіх цих, зроблених з каменю і з допомогою кам’яних знарядь пам’ятках стародавнього народу не було жодного орнаменту, рельєфу , фриза або зображення тварини, яка не було б пов’язано з якою-небудь датою. Кожна будівля майя було скам’янілим календарем. Випадковості тут не залишалося місця: естетика була підпорядкована математики. З’ясувалося, що всі ці звіроподібні лики зображували або якусь цифру, або навіть цілу календарну схему. Тепер з’ясувалося, що повторюється п’ятнадцять разів на сходах ієрогліфів в Копані орнамент означав кількість пройшли циклів часу, а сама сходи, що налічувала сімдесят п’ять сходинок, означала число минули після закінчення циклу днів (п’ятнадцять разів по п’ять). Іншого такого прикладу повного підпорядкування архітектури і мистецтва календарем немає ніде у світі. У міру того як наука все глибше проникала в таємниці календаря, цивілізація майя вразила дослідників ще одним відкриттям, календар майя був кращим на світі. Він був побудований зовсім за іншим принципом, ніж усі відомі нам календарі, і тим не менше був найбільш точним. Його структура, якщо залишити осторонь тонкощі, які й понині ще далеко не з’ясовані, виглядає наступним чином. Він складався з кількох циклів: перший — 260-денний цикл, в якому повторювалися назви дня і числа тижня (необхідно мати на увазі, що дні тижня у майя позначалися числами від 1 до 13, тобто тиждень була трінадцатідневной, а дні місяця мали 20 назв і, крім того, теж позначалися числами від 0 до 19 — перший день вважався нульовим). Цей цикл називається «цолькіна». Другий — 4-річний цикл, в якому повторювалися назви дня і числа місяця. Рік майя — «хааб» — складався з 365 днів (18 двадцятиденний місяців і п’ять додаткових днів). Існував ще й третій цикл, який представляв свого роду комбінацію «цолькіна» і «хааба». Це так званий «календарний коло» — 52-річний цикл (тринадцять 4-річних). Цей цикл складався з 18 980 днів, він грав особливо важливу роль в житті майя. Нарешті, майя користувалися і «довгим рахунком» по «к’атунам» — «двадцятиріччя», який вівся від певної початкової дати. Вихідна дата майя «4 Ахау, 8 Кумхо» відповідає за своєю функцією дату початку християнського літочислення, — тільки за своєю функцією, але не за датою. Користуючись своїм способом літочислення, настільки розробленого в деталях і складного, майя перевершили за точністю всі інші календарі на світі. Ми не маємо рації, вважаючи ніби сучасний календар є кращим; він дещо краще попередніх календарів. Так, в 238 році до н.е. Птоломей III декілька виправив давньоєгипетське літочислення; з ім’ям Юлія Цезаря пов’язаний так званий Юліанський календар, який проіснував аж до 1587 року, коли папа Григорій ХIII замінив його новим, так званим Григоріанським календарем. І якщо ми порівняємо дані про довжину року всіх цих календарів з даними астрономічних обчислень, то ми побачимо, що найбільш точним календарем був саме календар майя.

Довжина року становить:

згідно Юліанським календарем	365, 250 000 днів
згідно Григоріанським календарем	365, 242 500 днів
згідно з календарем майя	365, 242 129 днів
згідно астрономічним обчисленнями	365, 242 198 днів

У різні періоди своєї історії майя по-різному записували дати історичних подій. У часи так званого Давнього царства майя в основному вживали «довгий числення», що складалося в тому, що на пам’ятнику записувалося кількість років і днів, що минули від початкової дати 4 Ахау 8 Кумхо (очевидно, дата кінця останнього потопу, яких, за міфологічним уявленням стародавніх майя, було кілька) до моменту спорудження цього пам’ятника. Минулий час зазначалося кількістю минулих днів (мовою майя — кін), місяців по двадцять днів (виналь), років по вісімнадцять місяців (тун), періодів у двадцять років (к’атун) і циклів, що складалися з двадцяти к’атунов кожен ( бактуна), що дорівнює 144 тис. днів, тобто приблизно 400 наших років. Таким чином, какя-небудь дата, записана за способом «довгого числення», мала приблизно такий вигляд: «від початкової дати 4 Ахау 8 Кумхо пройшло вісім бактуна, чотирнадцять Катунов, три туна, один виналь і дванадцять кин до дня спорудження цього будинку» . Такого роду хронологічна напис, що часто зустрічається на давніх пам’ятках майя, носить у сучасних дослідників назву «початковій серії», тому що найчастіше міститься на початку тексту. В кінці «початковій серії» зазвичай містилася ще дата 52-річного циклу. Якби було відомо співвідношення навіть тільки однієї «початкової серії» з датами нашого календаря, то обчислення дат за хронологією майя не становило б жодних труднощів, і визначень, на яке число нашого календаря падав цей вихідний день. Але подвійний запис дат по хронологічної системі майя і по нашому літочисленню є тільки в документах, що відносяться до часу після іспанського завоювання, тобто до кінця Нового царства майя. У цей період майя записували дати історичних подій у вигляді так званого «короткого числення», набагато менш досконалого. (Воно з’явилося у майя, можливо, в результаті тольтекська завоювання). Згідно цій системі числення, однойменні дати можуть повторюватися через 93 600 днів (тобто близько 256 років). Вихідний момент «довгого числення» — 4 Ахау 8 Кумхо — сучасні вчені могли встановити тільки за допомогою «короткого числення». Тому дослідники розходяться в питанні про вироженія цієї міфічної початкової дати в числах нашого календаря. Одні (наприклад, Г. Спінден) відносять її до 13 жовтня 3373 до н.е., інші (М. Ернандес, Дж.Томпсон, С. Г. Морлі) — до 7 вересня 3113 до н.е., т . е. приблизно на 260 років пізніше. Більшість фахівців зараз дотримується останньої системи перерахунку, проте і вона не може пояснити цілого ряду спірних моментів. Зокрема, останні дослідження з радіовуглецевому аналізу підтверджують швидше дати за системою перерахунку Г. Спіндена.

Загадки календаря Майа

Знову ми повертаємося до календаря, який залишається однією із загадок цивілізації майя. Одні вчені вважають, що цей народ, який вів найточніші астрономічні спостереження і оперував самими складними математичними викладками, що говорить про раціоналістичному характері його мислення. Зрештою загруз у містицизмі: народ майя, творець найкращого на світі календаря, став в той же час його рабом. Цю гіпотезу підтримував і Керам. Інші вчені вважали, що календар майя виник у зв’язку з необхідністю точного визначення терміну посівів і жнив і, отже, був спочатку повністю підпорядкований чисто господарським інтересам. З розвитком класових відносин у суспільстві майя питання календаря, пов’язаного з культом божеств родючості, стали компетенцією жрецької прошарку, що використала свої астрономічні пізнання для зміцнення свого впливу серед трудящих мас. Підвищений інтерес до питань календаря і астрономії майя у більшості вчених пояснюється лише тим, що їхні спроби розкрити таємницю читання некалендарного ієрогліфів майя зазнали невдачі. Внаслідок цього ряд дослідників наполегливо стверджували, що в написах майя єдині раціональні дані можна отримати лише з календарних дат, а всі інші знаки письма майя мають тільки суто ритуальний і містичний характер, і що зрозуміти їх неможливо. Ці твердження були спростовані дослідженнями вченого Ю. В. Кнорозова, показав у своїх роботах з розшифровки писемності майя, що ієрогліфіка майя підкоряється тим же основним закономірностям розвитку письма, як і всі інші ієрогліфічні системи, в часності иероглифике народів стародавнього Сходу. Але календар майя і до цього дня таїть у собі багато нерозгаданих таємниць і загадок

ua-referat.com

Майя цивілізація – Загибель стародавньої цивілізації майя, зникла цивілізація майя коротко

історія цивілізації. Реферат – Освіта.UA

Цивілізація майя

Навколишнє середовище

Ранні уявлення про стародавніх майя

Періодизація історії майя

Майська гра в м’яч

Останні міста цивілізації майя

Календар древніх майя

Майські звичаї і соціальна організація

Обряд кровопускання

Соціальна організація

Письмо і образотворче мистецтво

Релігійні вірування

Цивілізація майя: її історія, культура, релігія | Мандрівки часом

Де жили майя

Історія майя

Культура майя

Релігія майя

Боги майя

Цікаві факти про майя

Майя, відео

Коротка історія стародавньої цивілізації Майя

Все про стародавню цивілізацію Майя

Історія цивілізації Майя

Історія цивілізації Майя

Цивілізація Майя

Загальні відомості про Майя

Загадки календаря Майа

Author: alexxlab

Добавить комментарий Отменить ответ

Рубрики