Кільчасті черви: Неприпустима назва — Вікіпедія

Жан Батист Ламарк — Вікіпедія

Jean-Baptiste Lamarck
Народився	1 серпня 1744(1744-08-01) Базантен, Пікардія
Помер	18 грудня 1829(1829-12-18) (85 років) Париж ·смерть
Поховання	цвинтар Монпарнас
Місце проживання	Франція
Країна	Франція
Національність	француз
Діяльність	ботанік, зоолог, науково-педагогічний працівник, натураліст, викладач університету, біолог, хімік, метеоролог, палеонтолог, малаколог, енциклопедист
Галузь	зоологія, ботаніка, геологія і метеорологія
Заклад	Французька академія наук; Національний музей природничої історії; Сад рослин
Членство	Société Philomathique de Parisd, Французька академія наук і Баварська академія наук
Відомий завдяки:	еволюція, успадкування набутих ознак
Брати, сестри	Philippe François de Monet de Lamarckd
У шлюбі з	Marie Anne Rosalie Delaported, Charlotte Reverdyd і Julie Malletd
Нагороди
Автограф
Жан Батист Ламарк у Вікісховищі

Жан Бати́ст П’єр Антуа́н де Моне́ Лама́рк (Jean-Baptiste Pierre Antoine de Monet, Chevalier de Lamarck; *1 серпня 1744 — †18 грудня 1829) — французький зоолог, анатом, натураліст. Він став одним з перших біологів, який створив цілісну теорію еволюції живого світу. Сучасники не оцінили його теорію, але вже півстоліття потому вона стала предметом палких дискусій, які не припиняються і сьогодні. Важливою працею Ламарка стала «Філософія зоології», яка побачила світ у 1809 році.

Жан Батист П’єр Антуан де Моне, шевальє де Ламарк, народився 1 серпня 1744 року в місті Базантен, у збіднілій шляхетній родині. Батьки вчили його на священослужителя, але у 16 років після смерті батька Ламарк залишив єзуїстський коледж і пішов добровільно до діючої армії. У боях проявив себе як хоробрий воїн, отримав звання офіцера.

У 24 роки Ламарк залишив військову службу та приїхав до міста Париж. У 1772-1776 роках вивчав там медицину у Вищій медичній школі. Паралельно працював клерком у банку. Під час навчання у медичній школі дуже захоплювався природничими науками, особливо ботанікою. Залишити медицину та зайнятись ботанікою Ламарка переконав Жан-Жак Руссо, з яким майбутній вчений познайомився у Парижі. Талановитий та наполегливий Ламарк вже у 1778 році опублікував тритомник «Французька флора» («Flore française», (фр.)). Після цієї події він став одним із найвеличніших ботаніків Франції свого часу. Через п’ять років вчений вже був обраний академіком Паризької академії наук.

У 1789—1794 роках у Франції розпочалася Французька революція, яку Ламарк зустрів досить охоче. У 1793 році за пропозицією Ламарка Королівський Ботанічний сад, де він працював, перетворили на Музей природничої історії. Ламарку запропонували залишити ботаніку та очолити кафедру «природної історії комах та червів» — аналог кафедри зоології безхребетних тварин. У 1796 році саме Ламарк увів до наукового вжитку термін «безхребетні».

Із 1815 по 1822 роки виходила семитомна праця Ламарка «Природна історія безхребетних». Там були описані усі відомі на той час роди та види безхребетних. Карл Лінней поділив їх тільки на два класи (черви та комахи), тоді як Ламарк вже запропонував 10 різних класів.

У 1802 році Ламарк запропонував ще один термін, який ми вживаємо досить широко — «Біологія».

Помер Ламарк у віці 85 років, 18 грудня 1829 року, у бідності. До останнього дня поряд з ним була його дочка, Корнелія, якій він надиктовував свої думки (вчений 1819 року осліп). У 1909 році, до століття «Філософії зоології», у Парижі відкрили пам’ятник Ламаркові. Він сидить у кріслі, старий та незрячий, а його дочка, яка стоїть поруч, говорить: «Нащадки будуть пишатися Вами, тату. Вони помстяться за Вас».

У 1809 році з’являється іще одна праця Ламарка — «Філософія зоології». У цьому творі вчений сформулював своє бачення еволюції тваринного світу.

Усіх тварин Ламарк поділив на шість рівнів, сходинок (чи «градацій») у залежності від складності їхньої організації. Найвіддаленіші від людини — інфузорії, найближчі — ссавці. Усім тваринам, згідно з цією теорією, притаманний рух від простого до складного, розвиток, переміщення до верхніх сходинок.

У тваринному світі постійно відбувається поступова еволюція. Ламарк дійшов висновку, що біологічних видів у природі насправді не існує, існують лише окремі особини. «Природа не робить стрибків», Ламарк посилався на свій величезний досвід систематика:

Лише той, хто довго та наполегливо займався визначенням видів, звертався до величезних колекцій, може знати, як сильно види зливаються один із одним. Я питаю, який досвідчений зоолог чи ботанік не впевнений у тому, що я тільки що сказав? Підійміться до риб, рептилій, птахів, навіть до ссавців, і ви побачите скрізь, поступовий перехід між сусідніми видами і навіть родами.

Чому ж людина не помічає постійне перетворення одних видів на інші? Ламарк відповідав на це питання так: «Припустимо, життя людини триває одну секунду. За цей час жодна людина не побачить руху годинної стрілки годинника. Навіть через декілька десятків поколінь ніхто не помітить, що годинна стрілка рухається. »

Ламарк подарував свою книгу Наполеонові Бонапарту, але той взявся безжалісно критикувати твір, чим довів немолодого вже вченого до сліз. Чарльз Дарвін теж не сприйняв ідею прогресу та пристосування, викладену Ламарком.

Ламаркізм — еволюційна концепція, що ґрунтується на теорії, висунутій на початку XIX століття Жаном Батистом Ламарком в трактаті «Філософія зоології».

В основі вчення Ламарка про еволюцію лежали його різноманітні погляди на хімію, фізику, метеорологію. Так, він писав про первинно-створені Богом матерію як пасивний початок і природу як порядок і енергія для його здійснення; концепцію п’яти елементів, з яких найважливішу роль грає ефір, що у вигляді «тонких флюїдів» циркулює в органічних тілах; постійне мимовільне зародження життя, зокрема його складних форм, з неорганічної і органічної матерії; заперечення вимирання видів; заперечення наявності нервової системи і статевого розмноження у «нижчих тварин» і т. і.^{[джерело?]} У широкому сенсі до ламаркізму відносять різні еволюційні теорії (в основному, що виникли в XIX — першій третині XX століть), в яких як основна рушійна сила еволюції (зміна видів) розглядається внутрішньо властиве організмам прагнення до вдосконалення. Як правило, велике значення в таких теоріях надається і впливу «вправляння» і «невправляння» органів на їх еволюційні долі, оскільки передбачається, що наслідки вправляння або невправляння можуть передаватися спадково.

Теза ламаркізму про успадкування придбаних змін викликала найбільшу кількість суперечок, які продовжуються і до цього дня. У другій половині XX століття ламаркізм був скомпрометований в професійному співтоваристві завдяки тому, що радянський агроном Т. Д. Лисенком, методи якого йшли всупереч з представленнями більшості біологів, дотримувався поглядів, близьких до ламаркізму (так званий «радянський творчий дарвінізм»). Проте, і на початку XXI сторіччя ряд учених продовжує виступати з ламаркістськими концепціями. З найбільш значущих спроб слід зазначити праці австралійського імунолога Теда Стіла, який вважає, що описані ним явища в області трансплантації тканин отримують більш задовільне пояснення з ламаркістських позицій.

Перший закон Ламарка[ред. | ред. код]

Організми пристосовуються до умов навколишнього середовища. Для пояснення цього вчений сформулював декілька «законів». Перш за все, це закон «Тренування чи не тренування органів». Наприклад: жирафи постійно витягують шию, щоб дотягнутися до листків над головою. Тому їхні шиї стають довшими. Кротові, який мешкає під землею, очі лише заважають, тому вони поступово зникають.

Якщо тварина тренує свій орган, вона його розвиває. Якщо не тренує — орган поступово зникає.

Другий закон Ламарка[ред. | ред. код]

Другий закон Ламарка — це «Закон успадкування набутих ознак». Корисні ознаки, набуті твариною з життя, за Ламарком, передаються нащадкам. Жирафи передали нащадкам довгу шию та довгі ноги, кроти — очі, які не бачать.

Системи штучного інтелекту У системах моделювання штучного життя, ламаркізм у поєднанні з «генетичною пам’яттю» досить часто застосовується для прискорення еволюції природженої поведінки, для цього вся пам’ять модельованої особини передається її потомству. На відміну від класичної генетичної пам’яті потомству передається пам’ять тільки попереднього покоління. При цьому ламаркізм може поєднуватися з дарвінізмом, який може використовуватися для моделювання інших аспектів моделей організмів.

Кільчасті черви. Членистоногі | Тест з біології – «На Урок»

Запитання 1

Симетрія тіла кільчастих червів

варіанти відповідей

Радіально симетрична

Запитання 2

Як дихають кільчасті черви?

варіанти відповідей

легеневими мішками

всією поверхнею тіла 

Запитання 3

Покриви тіла кільчастих червів утворені

варіанти відповідей

Шкірно-м’язовим мішком

Хітиновою кутикулою

Хітиновою кутикулою, просякнутою солями Кальцію

Запитання 4

 Виберіть рядок з тваринами, що належать до кільчастих червів:

варіанти відповідей

дощовий черв’як, п’явка, гідра, астралійський земляний черв’як

дощовий черв’як, медуза, нереїс, астралійський земляний черв’як

дощовий черв’як, п’явка, нереїс, актинія

дощовий черв’як, п’явка, нереїс, астралійський земляний черв’як

Запитання 5

У кільчастих червів травна система

варіанти відповідей

Наскрізна, закінчується анальним отвором

Кишка закінчується сліпо

Травної системи немає

Наскрізна, закінчується клоакою

Запитання 6

Серце у кільчастих черв’яків…

варіанти відповідей

Запитання 7

Знайдіть серед зображених тварин тих, які належать до типу Кільчасті черви (виберіть 2 правильні відповіді)

варіанти відповідей

Запитання 8

На сегментах тулуба в багатьох представників кільчастих червів є:

варіанти відповідей

  Псевдоподії

Запитання 9

Вкажіть тип розмноження дощового черв’яка

варіанти відповідей

роздільностатеві

розмножуються брунькуванням

мають тільки одну стать

Запитання 10

Визначте середовище життя членистоногих

варіанти відповідей

всі відповіді вірні

Запитання 11

Кількість пар вусиків у річкового рака

варіанти відповідей

Запитання 12

Визначте розділ зоології, що вивчає павукоподібних

варіанти відповідей

Запитання 13

Визначте де міститься отрута у павуків

варіанти відповідей

у павутинних бородавках

у кінцевому членику черевця

Запитання 14

Визначте особливості кровоносної системи членистоногих

варіанти відповідей

кровоносна система відсутня

Запитання 15

На що перетворилась перша пара ходильних ніг у рака:

варіанти відповідей

плавальні ніжки

Запитання 16

Кількість ходильних ніг у комах становить

варіанти відповідей

Запитання 17

Визначте особливості кровоносної системи членистоногих

варіанти відповідей

кровоносна система відсутня

Запитання 18

Які органи зору у ракоподібних

варіанти відповідей

два складних ока

три складних ока

вісім простих очей

Запитання 19

Органи дихання ракоподібних

варіанти відповідей

поверхня тіла

Запитання 20

Зовнішній скелет Членистоногих утворений………

варіанти відповідей

Запитання 21

Органи дихання павуків

варіанти відповідей

легеневі мішки

Запитання 22

Зір у ракоподібних називається:

варіанти відповідей

Запитання 23

Тіло ракоподібних поділено на:

варіанти відповідей

черевце, голову

голову, груди, черевце

головогруди, черевце

груди, черевце

Запитання 24

До ракоподібних належить:

варіанти відповідей

Запитання 25

Скільки пар ходильних кінцівок у павука

варіанти відповідей

Запитання 26

Органами виділення рака є:

варіанти відповідей

зелені залози

мальпігієві судини

Запитання 27

Який тип травлення характерний лише для павуків:

варіанти відповідей

Внутрішньопорожнинний

Внутрішньоклітинний

Запитання 28

Органи дихання ракоподібних

варіанти відповідей

легеневі мішки

Запитання 29

За способом живлення павуки — це

варіанти відповідей

Рослиноїдні тварини

 Хижі тварини

Всеїдні тварини

Запитання 30

Оберіть представників, що належать до класу Павукоподібні

варіанти відповідей

Запитання 31

Укажіть послідовність стадій розвитку комах із неповним перетворенням

варіанти відповідей

яйце-личинка-доросла особина

яйце-личинка-лялечка-доросла особина

Запитання 32

Стадія розвитку комах з повним перетворенням, у якій відбувається внутрішня перебудова, що забезпечує перетворення личинки на дорослу особину, не рухома стадія — це:

варіанти відповідей

Запитання 33

Укажіть ознаки комах:

варіанти відповідей

мають одну пару вусиків

 органи дихання — трахеї

мають головогруди і черевце

 чотири пари ходильних ніг

 три пари ходильних ніг

Органи виділення — мальпігієві судини та жирове тіло

 Органи виділення — мальпігієві судини

Запитання 34

Різноманітність ротових органів комах пов’язана з:

варіанти відповідей

способом життя

середовищем існування

 розміром комахи

Запитання 35

Яку назву мають отвори на черевці, що забезпечують газообмін:

варіанти відповідей

мальпігієві судини

 повітряні мішки

легеневі мішки

Запитання 36

Крила у комах розташовані на сегментах:

варіанти відповідей

 головогрудей

 грудей і черевця

 головогрудей і черевця

Запитання 37

Виберіть представника Лускокрилих

варіанти відповідей

колорадський жук

білан капустяний

Запитання 38

Укажіть послідовність стадій розвитку комах із повним перетворенням

варіанти відповідей

Личинка- доросла особина -лялечка- яйце

Яйце-личинка-лялечка-доросла особина

 Яйце-личинка-доросла особина

 Яйце-лялечка-личинка—доросла особина

Запитання 39

Як називається процес скидання старого покриву у Членистоногих

варіанти відповідей

Запитання 40

Ознаки Павукоподібних

варіанти відповідей

мають 3 пари ходильних ніг

мають павутинні і отруйні залози

органами виділення є зелені залози

мають 4 пари ходильних ніг

органи дотику і смаку — щупики, які кріпляться до нижньої губи

Запитання 41

Який тип розвитку характерний більшості комахам?

варіанти відповідей

Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома

Створити тест

Натисніть «Подобається», щоб слідкувати за оновленнями на Facebook

Кільчасті черви | Тест з біології – «На Урок»

Запитання 1

У кільчастих червів порожнина тіла

варіанти відповідей

відсутня         

первинна           

вторинна                 

 

Запитання 2

На двох дослідних ділянках вивчали вплив дощових черв’яків на урожайність картоплі. На першій ділянці поселили популяцію цих тварин, а на другій ділянці їх не було. Умови оброблення, утримування ділянок і сорт картоплі на них були однакові. Після збирання урожаю з’ясувалося, що урожайність картоплі на першій ділянці була на 20 % вища, ніж на другій ділянці. Яка причина підвищення врожайності картоплі, пов’язана з дощовими черв’яками?

варіанти відповідей

симбіоз з кореневими системами рослин

покращення аерації ґрунту і його дренажу

захист коренів рослин від впливу личинок шкідників

виділення біологічно активних речовин, що впливають на ріст рослин

Запитання 3

Оберіть дві ознаки, які є характерними для кільчаків:

варіанти відповідей

тіло складається з окремих сегментів

наявність хітинових щетинок на тілі

наявність присосок

наявний поясок

Запитання 4

Виберіть рядок з тваринами, що належать до кільчастих червів:

варіанти відповідей

дощовий черв’як, п’явка, гідра, астралійський земляний черв’як

дощовий черв’як, медуза, нереїс, астралійський земляний черв’як

дощовий черв’як, п’явка, нереїс, актинія

дощовий черв’як, п’явка, нереїс, астралійський земляний черв’як

Запитання 5

Завдяки якій властивості, кільчасті червиі можуть легко відновлювати втрачені частини?

варіанти відповідей

Запитання 6

До шкірно-м’язового мішка входять:

варіанти відповідей

 покривний епітелій

   кільцеві м’язи

  

  поздовжні м’язи

Запитання 7

Слиз, що вкриває тіло червів виконує функції:

варіанти відповідей

  зволожує покриви

  

  забезпечує крізь покриви газообмін

 

  надає тілу сталої форми

Запитання 8

Органами дотику кільчастих червів є:

варіанти відповідей

Запитання 9

У яких тварин до складу слини входить особлива речовина гірудин

варіанти відповідей

Запитання 10

Які тварини підвищують родючість грунту?

варіанти відповідей

Запитання 11

Укажіть групи кільчастих червів:

варіанти відповідей

малощетинкові

багатощетинкові

Запитання 12

Чим представлений орган руху кільчастих червів:

варіанти відповідей

Псевдоподіями

М’язовими кінцівками

Запитання 13

Які кільчасті черви не мають щетинок?

варіанти відповідей

Запитання 14

Укажіть ознаки притаманні кільчастим червам:

варіанти відповідей

розмножуються тільки статево

мають сегментовану будову тіла

трапляються в різних середовищах

серед них трапляються паразитичні організми

Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома

Створити тест

Натисніть «Подобається», щоб слідкувати за оновленнями на Facebook

Кільчасті черви представники червів, характеристика, цікаві факти

Кільчасті черви (інші назви: кільчаки, аннеліди) – тип безхребетних з групи високоорганізованих. Тип налічує близько 15 тисяч видів. Одні з найбільш відомих представників даного типу – дощові черв’яки .

Навколишнє середовище : водна, грунтова (моря, прісні водойми, грунт). Спосіб життя : в основному вільноживучі, рідше – паразити. Розвиток відбувається з трьох зародкових листків.   Первичноротих  тварини – первинний рот зародка (бластопор) перетворюється в ротовий отвір дорослого організму.

Систематика . Тип Кільчасті черви включає класи: Малощетинкові, Багатощетинкові і П’явки.

Загальна характеристика типу Кільчасті черви

Будова.  Двостороння симетрія тіла. Розміри тіла від 0,5 мм до 3 м. Тіло поділяється на головний лопать, тулуб і анальну лопать. У многощетинкових відособлена голова з очима, щупальцями і вусиками. Тіло сегментоване (зовнішня і внутрішня сегментація). Тулуб містить від 5 до 800 однакових сегментів, що мають форму кілець. Сегменти мають однакове зовнішню і внутрішню будову (метамерія) і виконують подібні функції. Метамерное будова тіла визначає високу здатність до регенерації.

Стінка тіла утворена  шкірно-м’язових мішком , що складається з одношарового епітелію, покритого тонкою кутикулою, двох шарів гладких м’язів: зовнішнього кільцевого і внутрішнього поздовжнього, і одношарового епітелію вторинної порожнини тіла. При скороченні кільцевих м’язів тіло хробака стає довгим і тонким, при скороченні поздовжніх м’язів воно коротшає і потовщується.

Органи руху  –  параподии  (маються у многощетинкових). Це вирости шкірно-м’язового мішка на кожному сегменті з пучками щетинок. У малощетінкових зберігаються тільки пучки щетинок.

Порожнина тіла  вторинна –  цілому  (має епітеліальне вистилання, яка покриває шкірно-м’язовий мішок зсередини і органи травної системи зовні). У більшості представників порожнину тіла розділена поперечними перегородками, відповідно сегментам тіла. Порожнинна рідина є гідроскелет і внутрішнім середовищем, вона бере участь в транспорті продуктів обміну, поживних речовин і статевих продуктів.

Травна система  складається з трьох відділів: переднього (рот, м’язиста глотка, стравохід, зоб), середнього (трубчастий шлунок і середня кишка) і заднього (задня кишка і анальний отвір). Залози стравоходу і середньої кишки виділяють ферменти для перетравлення їжі. Всмоктування поживних речовин відбувається в середній кишці.

Кровоносна система  замкнута. Є два головних судини:  спинний  і  черевної , з’єднані в кожному сегменті кільцеподібними судинами. За спинному судині кров рухається від заднього кінця тіла до переднього, по черевному – спереду назад. Рух крові здійснюється завдяки ритмічним скороченням стінок спинного судини і кільцевих судин ( «серця») в області глотки, що мають товсті м’язові стінки. Кров у багатьох червона.

Дихання.  У більшості кільчастих черв’яків дихання шкірне. У многощетинкових є органи дихання – перисті або листоподібні  зябра . Це видозмінені спинні вусики параподій або головний лопаті.

Видільна система  метанефрідіального типу. Метанефридии  мають вигляд трубочок з воронками. За дві в кожному сегменті. Воронка, оточена віями, і покручені трубочки знаходяться в одному сегменті, а короткий каналец, що відкривається назовні отвором – видільної часом, в сусідньому сегменті.

Нервова система  представлена надглотковим і подглоточного вузлами ( гангліями ), навкологлотковим нервовим кільцем (з’єднує надглоткового і подглоточний ганглії) і  черевним нервовим ланцюжком , що складається з парних нервових вузлів в кожному сегменті, з’єднаних поздовжніми і поперечними нервовими стовбурами.

Органи відчуттів.  У многощетинкових є органи рівноваги і зору (2 або 4 очі). Але у більшості є тільки окремі нюхові, дотикові, смакові і світлочутливі клітини.

Розмноження і розвиток.  Грунтові і прісноводні форми в основному гермафродити. Статеві залози розвиваються тільки в певних сегментах. Запліднення внутрішнє. Тип розвитку – прямий. Крім статевого розмноження характерно і безстатеве (брунькування і фрагментація). Фрагментація здійснюється завдяки регенерації – відновлення втрачених тканин і частин тіла. Морські представники типу роздільностатеві. Статеві залози у них розвиваються в усіх або в певних сегментах тіла. Розвиток з метаморфозом, личинка –  трохофора .

Походження і ароморфозів.  До виникнення типу привели наступні ароморфозів: органи руху, органи дихання, замкнута кровоносна система, вторинна порожнина тіла, сегментація тіла.

Значення.  Дощові черв’яки покращують структуру і підвищують родючість грунту. Океанічний черв’як палоло вживається в їжу людиною. Медичні п’явки використовуються для кровопускання.

Клас Малощетинкові (Олігохети)

Представники: дощові черв’яки, трубочники і ін. Більшість малощетинкових мешкають в грунті і прісних водах. Детритофаги (харчуються напіврозкладеними залишками рослин і тварин). Параподії відсутні. Щетинки відходять безпосередньо від стінки тіла. Головна лопать виражена слабо. Органи почуттів часто відсутні, але є нюхові, дотикові, смакові, світлочутливі клітини. Гермафродити. Запліднення внутрішнє, перехресне. Розвиток прямий, проходить в коконі , який після запліднення утворюється на тілі хробака у вигляді паска, а потім сповзає з нього.

Величезною є роль дощових черв’яків у грунтоутворенні. Вони сприяють накопиченню гумусу і покращують структуру ґрунту, тим самим підвищуючи родючість грунту.

Клас Багатощетинкові (Поліхети)

Представники : нереїди, пескожіли, палоло і ін. Живуть головним чином в морях, переважно донні форми, повзають або зариваються в грунт. Деяким властиво світіння. Серед багатощетинкових зустрічаються вільноживучі і паразитичні форми. Багато хижаків. Довжина тіла від 2 мм до 3 м. На кожному сегменті розташована пара параподій з численними щетинками. Добре розвинена головна лопать, на якій розташовані органи зору. У багатьох на параподій розташовані зябра. Кров часто пофарбована в червоний колір. Більшість багатощетинкових роздільностатеві. Запліднення зовнішнє. Розвиток з метаморфозом (личинка трохофора).

клас П’явки

П’явки – свободноживущі хижаки або ектопаразити, що харчуються кров’ю. Параподії і щетинки відсутні. Тіло зовні покрито щільною кутикулою. Зовнішня кольчатість не відповідає внутрішній сегментації. На передньому і задньому кінцях тіла є присоски. Головна і анальна лопаті не виражені. Порожнина тіла скорочена. У ротовій порожнині є хитнув зубці, розрізають шкіру жертви при харчуванні п’явки. Слина містить гірудин – речовина, що перешкоджає згортанню крові. Середня кишка утворює кишені, які при харчуванні заповнюються кров’ю. Метанефридії знаходяться лише в декількох сегментах. Гермафродити. Запліднення внутрішнє. Розвиток прямий.

Кільчасті черви цікаві факти

Факт 1. Найбільші кільчасті черви в 1500-2500 разів довші самих маленьких. На морському дні живуть хижі представники Eunice aphroditois, які виростають до 3-6 метрів в довжину, а особин роду Neotenotrocha без хорошого збільшувального скла або мікроскопа взагалі розглядати неможливо, так як вони рідко виростають довші чверті міліметра.

Факт 2. Вчені встановили, що з’явилися кільчасті черви в воді, ймовірно, еволюціонували від більш примітивних плоских хробаків . З тих пір вони поширилися по всьому світу, вибравшись з води на сушу. Наприклад, деякі види п’явок відмінно себе почувають у вологих екваторіальних лісах . Всього на Землі вже вивчено і описано близько 18.000 видів цих створінь, але нові види відкриваються щороку.

Факт 3. Коли американський космічний шаттл “Колумбія” зазнав аварії, загинули всі астронавти, що знаходилися на борту. Єдиними вцілілими виявилися кільчасті черви, яких екіпаж взяв з собою, помістивши в особливі контейнери для проведення експериментів. Незважаючи на те, що шаттл зруйнувався в повітрі, а перевантаження досягла 2500 G, ці істоти зуміли вижити.

Факт 4. Серед різноманіття видів цих створінь є як звичні, так і дуже рідкісні і незвичайні. Звичайні дощові черв’яки , наприклад, відносяться до кільчастих. Як і Палус, що мешкають під землею створення, виростають до 4-5 метрів в довжину і пахнуть при цьому ліліями. А в Новій Зеландії водяться великі кільчасті черви, довжиною до 1,5 метрів, які світяться в темряві.

Факт 5. Фізіологія кільчастих черв’яків теж досить незвичайна. У багатьох з них органи більш-менш рівномірно розподілені по тілу, причому сердець у них завжди більше одного, від чотирьох до дев’яти в залежності від виду. А ось легких немає взагалі, так що дихають вони за допомогою шкіри, вбираючи повітря через неї.

Факт 6. Всупереч поширеній думці, кільчастий дощовий черв’як, розрізаний навпіл, чи не перетвориться в двох нових черв’яків. З двох його половин виживе лише та, на якій знаходиться його голова, а ось друга половина загине.

Факт 7. Деякі види наземних кільчастих хробаків вміють перечікувати несприятливі погодні умови в сплячці, яку можна порівняти з анабіозом. Суворі морози або пекельна спека з посухою – вони здатні пережити навіть це! Все, що їм потрібно – знайти підходящий притулок.

Факт 8. Не дивлячись на крихкість і м’якість, ці створіння надзвичайно живучі. Деякі їх стародавні види, що з’явилися в ході еволюційних процесів багато мільйонів років назад, до сих пір живуть на дні морів і океанів, причому зустрічаються вони на глибинах аж до 8000 метрів. Людство за всю свою історію створило лише невелику кількість батискафів, здатних зануритися на таку глибину, витримуючи неймовірний тиск водної товщі.

Факт 9. Сонце, точніше, сонячне світло, небезпечне для більшості кільчастих черв’яків. Майже ніхто з них не здатний довгий час переносити ультрафіолет , тому сонячні промені просто їх спалюють, причому в дуже короткі строки. Так що ці створіння неспроста вважають за краще вести такий потайний спосіб життя, ховаючись під землею, в густих заростях або під водою.

Факт 10. Перші кільчасті черви з’явилися на Землі, за твердженнями палеонтологів, близько 65.000.000 назад. У минулому існувало набагато більше їх видів, які нині вважаються вимерлими. А криптозоологи досі намагаються зловити міфічного Олгой-хорхоя, гігантського електричного хробака, який, як дехто вірить, мешкає в Монголії, в пустелі Гобі.

Кільчасті черви, особливості їхньої будови — Підручник з Біології. 7 клас. Соболь

Підручник з Біології. 7 клас. Соболь — Нова програма

Кільчаки, або Анеліди (від лат. Annelus — кільце) —

це найбільш організована група серед усіх червів Землі.

«Життя тварин»

Основні поняття й ключові терміни: КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ. Сегменти. Шкірно-м’язовий мішок. Вторинна порожнина тіла.

Пригадайте! Що таке двобічна симетрія?

Поміркуйте

Відсік судна — це простір у корпусі, відмежований теплоізоляційними чи водонепроникними перегородками. А чому корпус сучасних морських суден, підводних човнів, космічних кораблів поділений перегородками на відсіки? Які тварини підказали людині цей принцип побудови кораблів, апаратів?

Іл. 31. Відсіки морського судна і космічного апарата

ЗМІСТ

Які особливості будови кільчастих червів?

Кільчасті черви, порівняно з плоскими та круглими червами, які також належать до справжніх багатоклітинних тварин, мають вищу організацію. Щоб зрозуміти особливості їх будови, розгляньте представників кільчастих червів: дощового черв’яка, нереїса зеленого та п’явку медичну.

Іл. 32. Кільчасті черви: 1 — черв’як дощовий; 2 — нереїс зелений; 3 — п’явка медична

У кільчастих червів тіло поділене на сегменти, схожі на кільця, звідки й їхня назва. У тілі кільчастих червів уже розрізняють три відділи: передній кінець (голова), тулуб і задній кінець. На передньому кінці розташовуються передротова лопать і перший сегмент із ротом. У п’явок на голові є присоска. Тулуб має різну кількість сегментів, від декількох одиниць до декількох сотень. Останній сегмент заднього кінця — анальна лопать. Завдяки поділу на сегменти, тіло є гнучким.

Зовнішнє кільцювання збігається з розташуванням поперечних перегородок всередині тіла. У кожному сегменті повторюються певні елементи будови (наприклад, щетинки, нервові вузли). Це часто рятує кільчаків від загибелі, коли пошкоджується один сегмент, інші, відокремлені від нього, продовжують функціонувати.

Тіло кільчастих червів має двобічну симетрію, й у ньому вже можна розрізнити передній та задній відділи, праву й ліву, верхню й нижню частини. Такий тип симетрії притаманний тваринам, здатним активно рухатись.

Тіло кільчастих червів вкрите ззовні тонкою й дуже чутливою «шкірою», під якою розташовані м’язи. Сукупність цих органів й утворює шкірно-м’язовий мішок, який у кільчаків розвинений краще, ніж у плоских і круглих червів. Він складається з одного шару епітелію та двох шарів м’язів: кільцевих та поздовжніх. Завдяки кільцевим м’язам тіло подовжується та стає тоншим, завдяки поздовжнім — укорочується й потовщується.

Характерною особливістю кільчаків є наявність вторинної порожнини тіла. Вона відрізняється від первинної порожнини тіла круглих червів тим, що має власні стінки з епітеліальної тканини. Порожнина містить рідину, яка є гідравлічним скелетом для опори, здійснює транспорт речовин, є середовищем для дозрівання статевих продуктів.

Отже, КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ — це справжні багатоклітинні тварини, у яких: 1) тіло поділяється на кільця; 2) є двобічна симетрія тіла; 3) наявний шкірно-м’язовий мішок; 4) є вторинна порожнина тіла.

Як рухаються кільчасті черви?

Ще однією характерною особливістю кільчаків є особливі органи руху. Вони розташовані з боків кожного сегмента й називаються параподіями, що в перекладі з грецької означає «подібні до ніг». Ці органи є виростами сегментів тіла з щетинками. Найкраще розвинені ці органи руху в багатощетинкових червів, один з яких зображений на ілюстрації. Це морська миша, або афродіта. У дощових черв’яків залишаються лише щетинки. А п’явки позбавлені і параподій, і щетинок.

Іл. 33. Багатощетинковий черв морська миша

Рухаються кільчасті черви двома способами: хвилеподібно вигинаються або поперемінно то скорочують, то видовжують своє тіло. Упорядковане скорочення кільцевих і поздовжніх м’язів контролюється вузловою нервовою системою, яка в кожному сегменті має для цього парні нервові вузли. У рухах беруть участь і допоміжні придатки — щетинки, які розташовані поодиноко або пучками у вигляді правильних поздовжніх рядів. Щетинки мають різну форму, це залежить від місця проживання. У червів, які живуть на поверхні ґрунту, щетинки гострі, наче колючки троянд, а можуть бути загостреними, як гарпун, та ще й отруйними. У червів, які живуть у ґрунті, щетинки наче списи чи клинки. А в мешканців нірок щетинки подібні до гачків. У переміщенні п’явок важливу роль відіграють передня й задня присоски. Поперемінне присмоктування до підводних предметів забезпечує «крокуючий» рух.

Іл. 34. Щетинки дощового чер’вяка: 1 — збільшення у 100 разів; 2 — збільшення у 300 разів

Для полегшення руху, особливо у ґрунтових червів, багаточисельні слизові залози виділяють слиз. Є в покривах і епітеліальні клітини, що виділяють назовні речовину для утворення тоненької щільної кутикули, що захищає тіло від механічних пошкоджень.

Отже, прогресивним надбанням кільчастих червів є розвинений м’язовий рух, який може здійснюватися за допомогою особливих органів руху — параподій із щетинками або самих щетинок.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Лабораторне дослідження

ЗОВНІШНЯ БУДОВА ТА РУХ КІЛЬЧАСТИХ ЧЕРВІВ

(на прикладі дощового черв’яка або трубочника)

Мета: розвиваємо уміння виділяти істотні ознаки зовнішньої будови кільчастих червів, спостерігати й описувати рух кільчастих червів.

Обладнання та матеріали: живі черви, лінійка, аркуші паперу, лупа ручна.

Хід роботи

1. Розглядаємо дощового черв’яка за допомогою лупи. Визначаємо розташування таких частин тіла: головна лопать, сегменти тулуба, поясок, анальна лопать. Замальовуємо дощового черв’яка й позначаємо частини тіла.

2. За допомогою лінійки вимірюємо довжину тіла дощового черв’яка. Порівнюємо свої результати вимірювання з результатами інших учнів і визначаємо середню довжину тіла дощового черв’яка.

3. Визначаємо спинну й черевну частини тіла. Чим вони відрізняються і чому?

4. Визначаємо, на якому кінці тіла розташований поясок. Скільки сегментів його утворює і який характер має його поверхня? Яке значення має для черв’яка цей поясок?

5. Розглядаємо черевну частину тіла черв’яка й визначаємо кількість щетинок на одному сегменті та характер їхнього розташування на тілі. Їх можна відчути, провівши змоченим у воді пальцем по боках і по черевній стороні тіла черв’яка, від заднього кінця до переднього.

6. Покладемо черв’яка на аркуш паперу та проаналізуємо характер його руху. Якою є послідовність скорочень його тіла? Які особливості будови допомагають йому пересуватися?

7. Формулюємо висновок зі своїх спостережень, відповівши на основне запитання нашого дослідження: які ознаки зовнішньої будови дощового черв’яка пов’язані з його способом життя?

Біологія + Сільське господарство

Червоний каліфорнійський черв’як (Eisenia fetida) — вид дощових черв’яків. Ці створіння переробляють органічні відходи на біогумус. Цінність цього добрива полягає в тому, що вирощена на ньому продукція є екологічно чистою. За своїми властивостями біогумус значно переважає компости й у 8-10 разів гній тваринного походження, підвищує врожайність картоплі та овочів на 30-50 %, фруктів і ягід — на 25-40 %, технічних, зернових, кормових культур — на 20-40 %. Нині є ферми з розведення цих черв’яків, а саме вирощування називається вермикультурою. За якими ознаками можна відрізнити каліфорнійського черв’яка від дощового черв’яка звичайного?

Біологія + Англійська мова

Іл. 35. «Зелені бомби» (вказані стрілочкою) на тілі Плавальниці

Плавальниця зеленобомбова (Swima bombiviridis) — новий вид кільчастих червів, відкритий у 2009 році біля тихоокеанського узбережжя США. Плавальниці — це невеликі, завдовжки від 18 до 93 мм worms. Вони, хвилеподібно вигинаючись, вільно плавають у товщі water за допомогою параподій. Ці організми поєднали здатність до вільного swimming і автотомії, викидаючи «green bombs». У момент небезпеки від body плавальниць відшнуровуються заповнені рідиною сферичні утвори. Вони інтенсивно shine green кольором упродовж декількох seconds, після чого повільно згасають. Цих animals знайшли морські біологи зі США та Швеції, використавши пристрої ROV — remotely operated vehicle. Перекладіть англійські терміни, використані у тексті. За допомогою словника з’ясуйте, що таке автотомія?

РЕЗУЛЬТАТ

Оцінка	Запитання для самоконтролю
1-6	1. Назвіть визначальні ознаки будови кільчастих червів. 2. Дайте визначення поняття «кільчасті черви». 3. Наведіть приклади кільчастих червів. 4. Назвіть органи руху більшості кільчастих червів. 5. Які способи руху в кільчаків? 6. Для чого щетинки кільчастим червам?
7-9	7. Яку будову має шкірно-м’язовий мішок кільчастих червів? 8. Яке значення для життєдіяльності кільчаків має їхня порожнина тіла? 9. Як рухаються кільчаки?
10-12	10. Які ознаки зовнішньої будови кільчаків пов’язані з їх способом життя?



Тип Кільчасті черви — — TDMUV

ТИП КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ (ANNELIDES).

Тип Кільчасті черви - Annelida

Загальна характеристика типу Кільчасті черви

Кільчасті черви — це найвище організовані черви, що мають усі системи органів, властиві представникам вищих типів тварин: вторинну порожнину тіла, кровоносну систему, органи руху, а деякі і органи дихання.

Серед кільчастих червів переважають вільноживучі мешканці водойм і суші. Лише незначна кількість видів ведуть паразитичний спосіб життя. Вони мають розміри від кількох міліметрів до трьох метрів.

Тіло кільчаків складається з головної лопаті (простомія), тулуба, що поділений на сегменти і анальної лопаті (пігідія). Сегменти тулуба однакові, тобто метамерні або гомономні. На тулубових сегмента у багатощетинкових червів розвинені органи руху — параподії, а на головній лопаті — органи чуття

пальпи і щетинки. У інших класів ці утворення редукуються частково або цілком.

У кільчаків розвинений шкірно-м’язовий мішок пульсуючих органів виконують головні кровоносні судини: спинна і черевна. У П’явок спостерігається редукція кровоносної системи.

—                     Більшість кільчаків дихають всією поверхнею тіла, лише у морських видів розвинені зовнішні шкірні зябра.

—                     Нервова система складається з головного мозку — парного надглоткового ганглію, що з’єднаний кільцевими стовбурами з черевним нервовим ланцюжком, утвореним зближеними нервовими стовбурами і пари гангліїв у кожному сегменті. У багатьох кільчаків є органи чуття — очі, нюхальні ямки, різні придатки з рецепторами дотику та хімічного чуття.

—                     Серед кільчастих червів є роздільностатеві і гермафродити. Гонади утворюються у стінках целому. Запліднення зовнішнє або внутрішнє. Розвиток у морських видів проходить з метаморфозом, у всіх інших - прямий.

—                     Тип Кільчасті черви включає два підтипи: Пояскові — Clitellata і Безпояскові — Aclitellata. До першого підтипу належать класи Малощетинкові черви — Oligochaeta і П’явки — Hirudinea, а до другого — Багатощетинкові черви — Polychaeta.

Клас Багатощетинкові черви — Polychaeta

До цього класу відноситься понад 6 тис. видів морських, рідше прісноводних тварин. У Чорному і Азовському морях знайдено близько 200 видів. Розміри поліхет становлять від кількох міліметрів до кількох метрів. Їх тіло складається з добре вираженого простомія( рис. 59 а), гомономно сегментованого тулуба і пігідія (рис. 59 б). На простомії знаходяться органи чуття: пара пальп, одна або кілька пар антен, очі, нюхальні ямки. Простомій може зливатися з кількома передніми сегментами, утворюючи головний відділ. Таке явище називається цефалізацією.

Кількість сегментів тулуба коливається від 5 до 800. У більшості поліхет кожний сегмент тулуба має бічні вирости — параподії (рис. 60), які складаються з базальної частини і двох бічних: дорзальної і вентральної. Бічні гілки мають чутливий волосок і пучки щетинок. Параподій — це орган руху поліхет.

Зовні тіло поліхет вкрите залозистим епітелієм, під ним знаходяться два шари гладеньких м’язів: зовнішній кільцевий і внутрішній повздовжній. У кожному сегментів є по парі діагональних м’язів, які одним кінцем кріпляться до базальної мембрани епітелію, а протилежним — до основи параподій. Вони приводять в рух параподії.

Целом складається із пари целомічних мішків, які охоплюють кишечник і утворюють підвіску. Стінки сусідніх целомів утворюють між сегментами двошарові перетинки — септи.

Травна система типова. На межі букального відділу і глотки у багатьох видів є хітинові щелепи. Букальний відділ може вивертатися, глотка висовується вперед, щелепи опиняються на передньому кінці і захоплюють жертву. У передню частину стравоходу відкривається пара слинних залоз. Середня кишка бере участь у травленні і всмоктуванні їжі.

Видільна система представлена парою метанефридіїв у кожному сегменті. Починається метанефридій булавоподібними клітинами соленоцитами, які переднім кінцем виступають в целом, а в порожнину нефридія відкриваються каналом, у середині якого є джгутик. Часто з кінцевим відділом нефридія пов’язані целомодукти, що виводять з целому назовні статеві продукти. Такі органи називаються нефроміксіями.

Кровоносна система складається з черевної і спинної судин, з’єднаних між собою кільцевими судинами. Крім них є навколокишковий синус або навколокишкове плетиво судин і ще одна повздовжня судина вздовж нервового ланцюжка — навколонервова судина. У шкірі і зябрах кров насичується киснем і йде до спинної судини, звідси до навколокишкового синуса і до черевної судини. Насичена вуглекислим газом кров повертається до шкіри і зябер.

Нервова система типова. Надглотковий ганглій складається з трьох частин. Передній мозок іннервує пальпи, середній — очі й антени, задній — нюхальні ямки. Ганглії черевного ланцюжка іннервують відповідні органи кожного сегмента. Надглотковий ганглій є центром, який одержує і обробляє інформацію від органів чуття і регулює діяльність черевних стовбурів. Органи чуття розвинені добре, особливо у бродячих поліхет. Крім органів зору, дотику і хімічного чуття у багатьох видів сидячих поліхет є парні органи рівноваги — статоцисти.

Поліхети, як правило, роздільностатеві тварини. Гонади утворюються метамерно в більшій частині або у кількох сегментах у стінках целома. Запліднення зовнішнє. Дробіння яйця повне, найчастіше нерівномірне, спіральне і детерміноване. Бластула куляста. Гаструла утворюється шляхом інвагінації. З яйця виходить личинка трохофора ( рис. 58). Це типова планктонна війчаста личинка, яка активно плаває, має органи чуття і живиться. Через деякий час починається метаморфоз. Трохофора видовжується, утворюються целомічні мішки, тіло сегментується і утворюється інша личинкова стадія — метатрохофора. У багатьох поліхет метатрохофора перетворюється на нектохету, з якої розвивається молодий черв.

Крім статевого розмноження для поліхет характерне і нестатеве розмноження, яке найчастіше відбувається поперечним поділом тіла. Часто нестатеве розмноження пов’язане із статевим.

Клас Поліхети поділяється на два підкласи: Бродячі  і Сидячі.

Це найчисленніший клас анелід (понад 5000 видів, близько 130 видів живе у водоймах України). Здебільшого поліхети — жителі морських водойм (населяють весь Світовий океан) і лише зрідка — солонуватих і прісних водойм. Окремі представники ведуть паразитичний спосіб життя. І Найхарактернішою ознакою багатощетинкових є наявність на кожному сегменті по парі параподій із пучками щетинок. Параподії — це зачатки кінцівки, які вперше серед безхребетних з’явилися у поліхет.

На параподіях у багатьох видів поліхет містяться розгалужені зябра. Всі поліхети роздільностатеві, розвиток із перетворенням; личинка вкрита війками трохофора веде планктонний спосіб життя. Тривалість життя поліхет 2-3 роки. Багато поліхет гине » під час розмноження, оскільки виведення статевих продуктів у них пов’язане із розривами стінок тіла.
Цей клас поділяють на два підкласи: Рухливі і Сидячі. Перші за допомогою параподій активно переміщуються по дну, плавають, енергійно проникають у грунт. У них добре розвинений головний відділ з очами та іншими органами чуття.

Сидячі форми живуть переважно в трубках, утворених із речовин, що виділяються їхньою шкірою, та піщинками, уламками черепашок, грудочками мулу. Іноді ці трубочки майже повністю занурені в грунт, з якого вистиркається лише передня частина тіла з численними щупальцеподібними відростками, що утворюють ловильний апарат. Головний відділ розвинений слабко або редукований. Параподії також розвинені слабко.
До підкласу Рухливих належать нереїди, які зустрічаються у всіх морях Радянського Союзу, в тому числі в Чорному та Азовському.
У 1939-1941 pp. під керівництвом академіка Л. О. Зенкевича (1889—1970) були проведені роботи по переселенню нереїд із Азовського моря в Каспійське. Акліматизація пройшла успішно і сприяла зростанню харчових ресурсів Каспію. Живлячись детритом (рослинними рештками), нереїди включають у харчові ланцюги мул, який раніше «мертвим капіталом» лежав на дні Каспійського моря. Самі ж вони мають високу калорійність (1 г сухої речовини містить до 5000 кал) і становлять основну кормову, базу для осетрових риб. Осетер і севрюга майже повністю живляться нереїсом.
         До підкласу Сидячих належать піскожили (рис. 35), що зустрічаються в північних і далекосхідних морях, а також у Чорному морі. Усі види піскожилів живуть на літоралі, найчастіше на піщаних мілинах, зариваючись у грунт на глибині до 20-30 см. Вони викопують дугоподібні нірки з двома отворами на поверхні грунту. Піскожил захоплює і проковтує пісок разом із органічними рештками, якими він живиться. Пісок проходить крізь кишки і викидається ззаду. Тому біля рота піскожила на поверхні грунту утворюється лійка, а позаду його тіла  конусоподібні купки землі. У лійку потрапляють гниючі рослинні рештки, якими він живиться. Коли піскожил викидає з нірки чергову порцію піску, його можуть схопити риби. Проте жертвує він лише своїм хвостом, який через деякий час регенерує.

Клас Малощетинкові черви — Oligochaeta

До цього класу відносяться види, що мешкають переважно у грунті, прісних водоймах і лише близько 200 видів зустрічаються у морях. Всього відомо близько 5000 видів, в прісних водоймах України виявлено біля 200 видів олігохет, у фауні Чорного і Азовського морів — 33 види, а грунтових олігохет відкрито не більше 35 видів. Розміри тіла досягають від 0,5 мм до 40 см. Найбільшим представником грунтових червів є тропічний вид Megascolides australis, який досягає довжини 3 м.

За загальним планом будови олігохети схожі на поліхет. В них менше виражений головний відділ. На простомії відсутні пальпи, антени і очі. На тулубових сегментах немає параподій. Залишилися лише 4 пучки коротких щетинок. На певних сегментах статевозрілих особин є особливе потовщення — поясок. Через цю особливість будови олігохет і віднесено до підтипу Пояскових — Clitellata.

Шкірно-м’язовий мішок має характерну для кільчаків будову й складається з тонкої еластичної кутикули, шкірного епітелію та двох шарів м’язів: тонкого кільцевого й товстішого повздовжнього. Шкіра олігохет багата на залозисті клітини. Будова вторинної порожнини типова. Рухаються олігохети завдяки скороченню м’язів, а целом виконує роль гідроскелету.

Травна система має типову будову. У видів, що пропускають через кишечник грунт є три пари вапнякових залоз, що відкриваються у стравохід.

Видільна система представлена парою метанефридіїв в кожному сегменті. Крім нефридіїв участь у виділенні беруть хлорагогенні клітини, в яких нагромаджуються продукти обміну і запасні поживні речовини (глікоген і ліпіди).

Кровоносна система замкнена. Товсті судини, що оточують кишечник мають товсті стінки і виконують роль сердець, що женуть кров з спинної судини в черевну. У зв’язку із шкірним диханням розвивається густа підшкірна сітка капілярів.

Нервова система має типову для кільчаків будову. Органи чуття розвинені дуже слабо. В шкірному епітелії розкидані чутливі клітини і сенсили.

Усі олігохети гермафродити, їхня статева система зосереджена в небагатьох сегментах тулуба. Статева система складається з гонад, чоловічих і жіночих статевих протоків, сім’яних і яйцевих мішків, сім’яприймачів.

Сюди відносяться також і шкірні залози пояска та статеві щетинки.

При копуляції два черви з’єднуються попарно назустріч один одному, так щоб їх статеві протоки співпали. При цьому пояски виділяють велику кількість слизу. Партнери обмінюються спермою і розповзаються. Після дозрівання яйцеклітини виділяються у муфту, сюди ж із сім’яприймачів потрапляє сперма і черв’як виповзає з муфти, а запліднені яйцеклітини залишаються в ній. Краї муфти злипаються і утворюється кокон в якому дозрівають яйця. Розвиток у олігохет прямий, без метаморфозу. Молоді черв’яки вилупившись з яєць з’їдають муфту.

Крім статевого розмноження у олігохет відоме і нестатеве. У деяких виді тіло може розпадатися на фрагменти, з яких формується нова особина

Типовим представником олігохет нашої фауни є дощовий черв’як — Lumbricus terrestris. Зовнішньо подібним до дощового черва є Сгіо&іїш Іасиит, який живе у мулі прісних і солонуватих водойм.

У зв’язку із життям у грунті в малощетинкових червів зникли параподії, а збереглися лише щетинки, кількість яких на кожному сегменті невелика. На відміну від поліхет головний відділ цих тварин розвинений слабко і позбавлений додаткових виростів.

Дихання відбувається через шкіру.

Характерною ознакою олігохет є наявність пояска на кількох сегментах переднього кінця тіла. Всі вони — гермафродити, запліднення перехресне, внутрішнє. Розвиток прямий. Яйця ці тварини відкладають у кокон, що утворюється з речовини, яку виділяє поясок.
Типовим представником класу є звичайний дощовий черв’як який належить до родини люмбрицид. Він поширений по всій Європі від Атлантичного узбережжя до Уралу. Довжина дорослого дощового черв’яка від 15 до 30 см. На півдні України він досягає більших розмірів. Пересуванню в грунті сприяє видовжене, сегментоване, загострене з обох кінців тіло. Спрямовані назад щетинки (по 8 на кожному сегменті) дають можливість чіплятися за найменші нерівності грунту. Слиз, що виділяється шкірними залозами, зменшує тертя тіла черв’яка об грунт, перешкоджає його висиханню (отже, сприяє диханню, бо дихає черв’як через шкіру), дає антибіотичні властивості.
У зв’язку з життям у грунті в дощових червів спростився рецепторний апарат. У зовнішніх покривах тіла розташовані різноманітні чутливі клітини, які сприймають світлові, хімічні, механічні подразнення. Найчутливіший передній кінець тіла. Будь-який шкідливий або неприємний вплив фактора навколишнього середовища зумовлює у дощового черв’яка захисну реакцію: заривання в землю, скорочення тіла, виділення на поверхні шкіри слизу. Наприклад, від яскравого світла дощовий черв’як ховається в нірку; на слабке світло він реагує позитивно (рухається до джерела світла). Із незвичного для нього субстрату (паперу, скла) намагається переповзти на грунт. Їжу дощові черви знаходять за допомогою хеморецепторів. Вони можуть сприймати обриси і розташування оточуючих їх предметів (під час повзання по землі).
В умовах експерименту дощові черви здатні до зміни природженої поведінки на основі вироблених у них умовних рефлексів.
У грунті дощові черви риють глибокі ходи до 2 м від поверхні землі. У теплу і вологу погоду вони вночі виповзають із своїх нірок, відшукують сире опале листя, напівзгнилі травинки, все це затягують у нірки. Отже, дощові черви — типові сапрофаги. Заковтують вони і землю, яку можна завжди побачити у їхніх кишках. Органічні речовини грунту, перегній використовуються як їжа, піщинки сприяють подрібненню і перетиранню рослинних часточок. Перероблений грунт черви викидають на поверню у вигляді характерних купок — капролітів. Поява таких купок навесні свідчить про початок діяльності червів. Підраховано, що за добу кожен черв’як пропускає крізь свої кишки таку кількість землі, що дорівнює масі його тіла. Зимують черви у нижній частині своїх ходів, нижче глибини промерзання грунту. Відомі випадки, коли знаходили живих червів у кусочках льоду; це вказує на їх високу життєстійкість і здатність переносити несприятливі умови. При пересиханні грунту під час літньої посухи черви також опускаються у глибокі його горизонти.
         Дощові черви відіграють величезну роль у процесах ґрунтоутворення, на що вперше вказав Ч. Дарвін (1881). Вони складають від 50 до 96 % всієї біомаси ґрунтових безхребетних. На одному гектарі землі буває від 500 тис. до 2 млн. дощових червів, які переробляють і переміщують щодоби близько чверті тонни грунту. За рік один дощовий черв’як масою 0,52 г пропускає крізь свої органи травлення в середньому 400-500 г суміші із рослинних решток і мінеральних часток землі. Роблячи свої ходи, дощові черви розпушують грунт, сприяють його аерації і проникненню води. Затягуючи в нірки листя і рослинні рештки, вони удобрюють грунт. Капроліти цих тварин сприяють поліпшенню структури грунту. До цього ж грунт, який пройшов крізь кишки дощових червів, змінює свій хімічний склад: у ньому збільшується вміст магнію, кальцію, аміаку, нітратів, фосфорної кислоти. При цьому нейтралізуються шкідливі грунтові кислоти.
Оскільки дощові черви відіграють першочергову роль у ґрунтоутворенні, підвищенні родючості грунту, їх треба охороняти. При проведенні зоологічної меліорації їх вносять у бідні на чорнозем грунти, а також під ліси в тих зонах, де ці тварини у природі не зустрічаються (сухих степах, напівпустинях).

Клас П’явки — Himdmea

До цього класу відносяться прісноводі або морські, зрідка наземні хижі або кровосисні тварини, розмірами від кількох міліметрів до 20 і більше сантиметрів. Відомо близько 400 видів, із них в Україні — близько 30.

Тіло п’явок видовжене, сплющене в дорзо-вентральному напрямку і складається зі сталої кількості сегментів. Є навколоротовий і черевний присоски. Простомій і пігідій розвинені слабо, проявляється вторинна кільчастість. На один сегмент припадає 3-5 кілець помітних зовні. Шкірно- м’язовий мішок має типову будову. У шкірі є значна кількість залозистих і пігментних клітин. Мускулатура добре розвинена. Крім кільчастих і повздовжніх м’язів є також спинно-черевні м’язи. На тулубових сегментах відсутні не тільки параподії але й щетинки, і, лише у древніх п’явок на перших п’яти сегментах збереглися щетинки.

У п’явок добре розвинена паренхіма, в якій є основна речовина і різні види клітин: жирові, пігментні тощо. У зв’язку з розвитком паренхіми відбулася редукція целому. У справжніх п’явок від нього залишається лише 4 повздовжні лакунарні канали: спинний, черевний і два бічні. Справжня замкнена кровоносна система збереглася лише у щетинконосних п’явок. У решти вона дуже редукувалася. У хоботних п’явок збереглися спинна і черевна кровоносна судини, але зникли кільцеві судини і підшкірні капіляри. У інших редукція пішла ще дальше. Целомічна рідина, що заміщує кров рухається завдяки скороченню бічних лакун.

Травна система типова. У щелепних п’явок в глотці є хітинові щелепи. В ротову порожнину відкриваються слинні залози. Слина містить речовину гірудин, яка запобігає згортанню і загниванню крові. У хижих п’явок гірудину немає. Середній відділ кишечника у кровосисних п’явок робить від 6 до 11 бічних відростків. У шлунку кров може зберігатися до 2 місяців.

Основними органами виділення є метанефридії, яких є не більше 17 пар. Функцію виділення виконує також і ботриоїдна тканина, утворена хлорагогенними клітинами.

Дихають п’явки всією поверхнею тіла і лише деякі морські види мають зовнішні зябра.

Нервова система має деякі особливості у зв’язку з виникненням присосків. Надглотковий ганглій зсунутий назад і міститься у 4 сегменті, на черевному ланцюжку ганглії сегментів, що утворюють передній присосок злиті в єдиний вузол; подібний вузол є також і поблизу заднього присоска. Органи чуття представлені чутливими сосочками, які виконують функції органів дотику,

хімічного чуття, інколи до їх складу входять і світлочутливі клітини. У деяких видів вони перетворилися на очі на перших 5 сегментах.

П’явки гермафродити. Запліднення перехресне. Яйця розвиваються в коконах. Розвиток прямий, без метаморфозу.

Клас П’явки поділяється на два підкласи: Стародавні п’явки — Archihirudinea та Справжні п’явки - Euhirudinea.

Підклас Стародавні п’явки — Archihirudinea

До цього підкласу відноситься лише один ряд Щетинконосні п’явки — Acanthobdellea, що включає один рід з двома видами. У них на кожному з п’яти сегментів є по 4 пари щетинок, добре розвинені целом із перетинками між сомітами і кровоносна система, шлунок не має сліпих виростів. Є невеликий хоботок, передній присосок недорозвинений або відсутній. Розміри тіла до 30 мм. Обидва види цих п’явок є паразитами лососевих риб і трапляються у холодних прісних водоймах.

Підклас Справжні п’явки — Euhirudinea

Справжні п’явки не мають щетинок, передній присосок у них добре розвинений, целом має вигляд системи лакун, що частково або цілком заміщують кровоносну систему.

До цього підкласу належать два ряди: Хоботні п’явки — Rhynchobdella і Безхоботні - Arhynchobdellea.

У хоботних п’явок розміри тіла коливаються від 5 до 80 мм. Це виключно водяні тварини, які мають хоботок, добре розвинену кровоносну систему. Запліднення сперматофорне. У багатьох видів спостерігається турбота про потомство. Яйця і молодь розвиваються на черевному боці материнської особини. Представники ряду є паразитами молюсків, личинок комах, птахів, риб.

У безхоботних п’явок розміри тіла досягають 30-250 мм. У них відсутній хоботок, є щелепи або їх залишки.

Типовим представником є медична п’явка — Hirudo medicinalis.

В Україні — понад 25 видів, у тому числі: європейська медична п’явка‎ (Hirudo medicinalis) довжиною 80-120 мм, а також її родич Hirudo verbana, поширені у прісних водах, переважно у стоячих водоймах. П’явки, що належать до цих видів, живляться кров’ю хребетних тварин (земноводних і великих ссавців, зокрема людини).

Європейська медична п’явка‎ та деякі споріднені види використовуються в медицині при лікуванні тромбофлебіту, деяких формгіпертонічної хвороби та ін. захворювань. П. риб’яча (Piscicola geometra), довжина до 30 мм, нападає на рибу у великій кількості, спричинює захворювання відоме п. н. пісцикольоз. Тільки Україну й суміжні області Росії охоплює ареал рідкісного виду Псевдотрохета п’ятикільчаста (Fadejewobdella quinqueannulata), що мешкає у невеликих пересихаючих тимчасових водоймах. У природні гидроекосистеми України можливе вселення південноамериканського виду Helobdella triserialis, що був знайдений у акваріумах. П. зустрічаються не тільки в прісних водоймах і на суходолі, а також у морях і океанах. Серед них - морська риб’яча п. з незвичайною формою тіла Phyllobdellina kozatshenkoi, що паразитує на камбалах у прибережних водах Курильських островів.

Насправді, п’явки — дуже цікаві істоти і славу злісних кровопивців мають незаслужено, а, напевно, через неусвідомленої гидливості деяких людей до них. Ці маленькі кровососи мають величезну кількість чутливих рецепторів. Їх тіло покрите клітинами, за допомогою яких вони здатні вловлювати будь-який рух і чіплятися за будь-яку поверхню.

Крім того, вони можуть довго переслідувати свою жертву за запахом. Саме завдяки існуванню такого стимулу, п’явки можуть обходитися без їжі майже шість місяців. Тепло тіла жертви є кінцевою метою для цього кровопивці. Рот п’явки має три щелепи і триста зубів, які з легкістю впиваються в шкіру, а завдяки еластичній будові свого тіла під час прийому їжі п’явка здатна збільшуватися в розмірі в п’ять разів.

Унікальні здібності п’явок були помічені ще середньовічними лікарями. Особливо часто їх використовували у Франції, де вчені підрахували, що щорічно п’явки висмоктують з пацієнтів більше 1,5 мільйонів літрів крові на рік. Лікарі в давнину використовували п’явок виключно на всій поверхні людського тіла для лікування абсолютно різних захворювань. Існували навіть спеціальні трубки-аплікатори для п’явок, що мають отвори з обох своїх сторін. Ці трубки використовували для важкодоступних місць, куди п’явка не могла добратися самостійно, наприклад, в пряму кишку або ніздрі. П’явку поміщали в такій аплікатор, і вона повзла по ньому до кінця, а потім просто присмоктуються до потрібного місця.

У старовину припускали, що п’явки допомагають висмоктати з тіла злих духів. Вчені того часу вірили, що за здоров’я людини несуть відповідальність добрі і злі духи, керуючі енергіями і можливостями тіла, тому щоб уникнути хвороб необхідно постійно підтримувати баланс між ними. Саме п’явки допомагали в цьому середньовічним лікарям, висмоктуючи з людини «злий кров». Оскільки розвиток біології знаходилося тоді на своєму початковому етапі, люди поступово відійшли від лікування п’явками, так як воно не приносило явно вираженого, візуально визначається ефекту. У ті часи частіше використовувалися радикальніші методи лікування.

Сьогодні лікарі визнають унікальні здібності п’явок і використовують їх, наприклад, для запобігання пухлин, що виникають в якості ускладнень після хірургічних втручань. У реконструктивної хірургії п’явки надають неоціненну допомогу післяопераційним хворим як засіб, що перешкоджає утворенню гематом і набряків, а також кров’яних згустків, які здатні закупорити судини і пошкодити тканину, тим самим перешкоджаючи нормальному загоєнню. П’явки виробляють своїми слинними залозами спеціальну речовину- герудин, яка розріджує кров, і не дає їй зсідатися. Тому рани на тілі після пявок дуже довго не загоюються.

П’явки сприяють відновленню нормального харчування пошкоджених тканин. Голодна п’явка висмоктує «стару» кров, так що свіжа кров, збагачена киснем, надходить в пошкоджену ділянку, поки той остаточно не відновиться. Систематичне застосування п’явок може зменшити головний біль і знизити артеріальний тиск у людей, що страждають гіпертонією.

Самий поширений представник сімейства — звичайна риб’яча п’явка (Piscicola geometra), вперше описана ще Карлом Ліннеєм в 1761 році. На риб природних водойм її виявляють досить часто десятками і навіть сотнями на одній особи, тому багато фахівців відносять її не до ворогів, а до паразитів риб, а саме поразка риб цієї п’явкою називають пісціколезом.

Форма тіла P.geometra трубковідная, циліндрична, з характерною великої дисковидні присоском на задньому кінці. Довжина тіла 20-50 міліметрів, ширина — до 2.5. Забарвлення дуже мінливе і звичайно варіює від буро-оливкових до зеленувато-сірих тонів - це залежить від забарвлення тіла риби, на якій п’явка паразитує. На задній присоску є радіальні пігментні смужки, між якими розташовані плями. По середині спинний частини тіла проходить вузька світла поздовжня смуга, що перетинає поперечними смугами.

Живе пісцікола лише у воді, досить насиченою киснем. У непротічних ставках і тим більше болотах вона зустрічається вкрай рідко.

Під час розмноження п’явка відкладає яйця, укладені в кокони довжиною 1.5 міліметра, які вона прикріплює до водних рослин та інші субстрати. У залежно від температури води через 1-3 місяці з коконів виходять молоді п’явки, які відразу здатні нападати на рибу.

Крім того, що пісціколи висмоктують кров з риб, вони ще є і переносниками заразних хвороб, — а для деяких паразитів є остаточним господарем у складному циклі розвитку. Таким чином, ці п’явки можуть бути причиною розповсюдження в акваріумному господарстві деяких небезпечних захворювань.

У Дніпрі, Волзі, Уралі  мешкає п’явка Cystobranchus fasciatus, що представляє небезпеку для риб. Її витягнуте тіло досягає довжини 75 міліметрів при ширині 8. Задня присоска дуже велика, плями на ній, як і у звичайної риб’ячої п’явки, розташовані між радіальними пігментними смугами. Колір тіла сірий з фіолетовим відтінком, на цьому фоні виділяються широкі темно-сірі поперечні смуги з розмитими краями.

У водоймах Ленінградської області живе п’явка С.respirans, яка теж дуже небажана в акваріумі. Тіло в неї відносно короткий (до 40 міліметрів при ширині 10), сірувато-жовтого кольору, суцільно вкрите дрібними коричневими пігментними плямами.

У річці Амур і озері Ханка мешкає небезпечна для золотих рибок п’явка Trachelobdella sinensis. У природних водоймах вона паразитує на зябрах сазанів і карасів, тому забарвлення її зазвичай жовтувато-біла.

У водоймах Росії, за винятком європейського північного сходу і Західного Сибіру, широко поширена плоска п’явка Hemiclepsis marginata. Довжина її тіла 30 міліметрів при ширині 7. У спокійно сидять п’явок тіло плоске і короткий, а у виструнчених воно стає дуже довгий, і в цьому положенні їх можна помилково прийняти за звичайну риб’ячу п’явку. Спинна сторона тіла опукла, черевна — злегка увігнута. Забарвлення строкате, зеленувато-коричнева, у молодих — зеленувато-блакитна. За спинний стороні тіла проходить сім поздовжніх рядів жовтих плям, на задній присоску теж є жовті цятки. Ці п’явки смокчуть кров не тільки у риб, але і у земноводних (тритонів, жаб).

Як і всі плоскі п’явки, Н. marginata піклується про своє потомство. П’явка-мати прикриває своїм тілом відкладені нею тонкостінні безформні кокони, в яких укладено безліч яєць. Після вилуплення молодь прикріплюється до череву матері і пересувається разом з нею. У разі небезпеки п’явка перестає рухатися, захищаючи потомство своїм тілом. Підростаючи, молодь переходить до самостійного життя — спочатку тимчасово, а згодом і назовсім.

Інша представниця плоских п’явок — улітковий п’явка (Glossiphonia complanata) — не є ворогом риб, але теж завдає шкоди акваріумному господарству. Її жертви, як видно з назви, — молюски, тому акваріумістам, колекціоную, крім риб, і різних равликів, слід добре знати її «в обличчя», тим більше, що вона потрапляє в акваріум (з рослинами, грунтом і пр.) частіше за інших своїх родичів і довше залишається непоміченою.

Довжина тіла п’явки рідко перевищує 20 міліметрів, забарвлення зеленувато-коричнева. Завдяки тому, що тіло її напівпрозорої, легко розглянути внутрішні органи і весь процес виношування потомства.

п’явка не вміє плавати і пересувається плазом. Вона надзвичайно ледача і багато часу нерухомо лежить, присмокталися до підводних предметів або рослинам. Відірвати її від субстрату нелегко, а якщо це вдається, вона згортається клубком зразок їжака.

Для допитливого натураліста п’явки можуть стати цікавим об’єктом спостережень. Але, звичайно, утримувати їх слід в окремому посуді. Щоб вони не потрапили до акваріум, треба уважно переглянути все, що надходить до нього з природного водоймища (статевозрілі п’явки видно неозброєним оком) або попередньо обробляти за спеціальними методиками. Якщо молоді п’явки все ж залишилися непоміченими і надалі ви їх знайдете на мешканців акваріума, необхідно провести обробку ваших вихованців. Для риб це короткочасні сольові ванни: в 1 літрі води розчиняють 25 грамів кухонної солі і обробляють протягом 10 хвилин.

 

 

Кільчасті черви | будова, класи, система, біологія

Тип кільчасті черв’яки — лат. Annelida, включає в себе більше 22 тисяч видів, відмінною рисою яких є більш складна організація.

Розміри і форма дуже пов’язані з екологічними умовами. Деякі представники кільчастих хробаків живуть в солоній воді, деякі віддають перевагу прісній воді, а решта — вологі грунтові умови.

Поліхети. Перша і основна група кільчастих хробаків — Polychaeta або багатощетинкові черв’яки. Науці відомо 12000 представників. Це в основному морські мешканці, і лише деякі представники живуть у прісних водоймах, наприклад у водах Байкалу значиться три види поліхед. Ця група кільчастих хробаків має велику кількість щетинок, а також параподії (специфічні вирости, схожі на ноги, в основному призначені для руху). Також поліхед відрізняє наявність потиличного органу (хемосенсора). Більшість кільчастих хробаків — роздільностатеві, запліднення може бути і внутрішнім, і зовнішнім. Поліхети діляться на два підкласи: Errantia або бродячі багатощетинкові кільчасті черв’яки і Sedentaria або сидячі багатощетінкові черв’яки, тобто хробаки, які ведуть прикріплений спосіб життя, але в обох підкласах є винятки.

Пояскові черви. Друга група кільчастих хробаків, це Clitellata. Вони мають мало щетинок на кожному сегменті, або щетинки взагалі відсутні. Потиличного органу у них теж немає, однак вони мають унікальний репродуктивний орган (специфічне слизувате утворення — кільце, у вигляді паска). З його допомогою розвивається кокон. До них входить підклас Oligohaeta (9 тис. Видів). Більшість з них — риючі хробаки, які або частково, або повністю харчуються органікою, що розклалася. Дихають через покриви. Запліднення зовнішнє. Гермафродити. Найбільш відомі представники кільчастих хробаків це дощові черв’яки. Всі дощові черв’яки живуть у вологому грунті, а коли дуже холодно або сухо йдуть глибоко в землю. Під час дощу черви вилазять на поверхню через нестачу повітря під землею. Харчуються останками рослин і мікроорганізмами. Вони витривалі і швидко пристосовуються. Можуть жити під водою. Мало кому черв’яки здаються привабливими. Але їх внесок незамінний, адже ці м’якотілі створіння, що живуть в землі, рихлять її, удобрюють, і збагачують, пропускаючи через себе, а проривання хробаками норок забезпечує ідеальну вентиляцію грунту і насичення її киснем.

П’явки. Третя група Hirudinea, тобто п’явки і піявкоподібні черви. Ці кільчасті черви пристосувалися до паразитичного існування. Велика частина віддають перевагу прісноводній фауні, але зустрічаються і морські мешканці, що паразитують головним чином на рибах (рідко на черепахах). 75% відомих видів є паразитами, решта 25% хижаки.

У п’явок взагалі немає щетинок і параподій. У них є передня і задня присоска, за допомогою яких вони прикріплюються до субстрату або до господаря, і з їхньою ж допомогою рухаються (у деяких присоска лише одна — задня). Всі види гермафродити. Рот оснащений зубами, є ковтка.

— Rhynchobdellida або Хоботні п’явки ці кільчасті черви — хижаки. У їх горлянці знаходиться особливий м’язистий валик, який утворює хоботок і призначений для нападу, а іноді і для впровадження в покрив інших тварин.

— Glossiphonidae або Плоскі п’явки мають широке тіло, звужене до кінців. Смокчуть кров. Не плавають. Усе п’явки даного виду піклуються про потомство. Дитинчата прикріплюються в матері і рухаються разом з нею і в разі небезпеки матір зупиняється і прикриває тілом дитинчат.

— Piscicola geometra або риб’яча п’явка дуже рухлива і не впадає в зимове заціпеніння. Проживає в річках і озерах. Паразитує даний кільчастий черв’як на плавниках і в зябрах окуня, осетра, форелі, щуки, миная та інших.

— Hirudo medicinalies або Медична п’явка. Живе в озерах, річках, болотах і ставках. На спині медичної п’явки два візерункові стежки. 200-300 см3крові медична п’явка поглине приблизно за 4-8 годин.

Сколько червей мне нужно для контейнера для компоста от червей?

Случай 1. У меня уже есть корзина для червя. Сколько червей мне нужно для этого?

Честно говоря, именно так большинство людей занимается вермикомпостированием. Они выясняют, какой контейнер им нужен, исходя из имеющегося у них места или того, как он выглядит, ЗАТЕМ задаются вопросом, какое количество компостных червей купить.

Разумная плотность посадки червя будет варьироваться от 1/2 до 1 1/2 фунта на квадратный фут, причем 2 фунта — это абсолютная максимальная плотность, с которой я бы посоветовал начать.Чтобы найти квадратные метры квадратного или прямоугольного бункера, умножьте ширину площади поверхности (в дюймах) на длину площади поверхности (в дюймах) и разделите на 144.

(Для круглой корзины, такой как Can O Worms, возведите радиус в квадрат и умножьте на пи (3,14). Затем разделите на 144!)

Сумка Urban Worm Bag имеет максимально доступную площадь поверхности 24 x 24 дюйма. (24W x 24L) / 144 = 4 квадратных фута.

The Hungry Bin имеет такую ​​же площадь поверхности, но по цене более чем в 3 раза!

Примечание. И Urban Worm Bag, и Hungry Bin имеют сужающееся дно, поэтому, если вы запускаете новый контейнер, эффективная площадь поверхности ниже по направлению к дну.

После измерения доступной площади поверхности вы можете определить плотность посадки, примерно придерживаясь приведенных ниже практических правил.

Будьте осторожны, начните медленно: 1/2 фунта на квадратный фут

Если вы начинаете новую корзину с червяком с нуля, я обычно рекомендую перестраховаться. Риск не в том, что червям не понравится сама плотность. Риск состоит в том, что они могут возненавидеть свое новое окружение и попытаться покинуть помещение.

Черви недешевы, поэтому я бы предпочел, чтобы новичок запустил новую корзину для червей примерно с 1/2 фунта на квадратный фут.

Для красных вигглеров это 2 фунта, или около 1600-2000 червей.

Для европейских ночных змей 2 фунта равняются примерно 600-800 червям.

Step It Up: 1 фунт на квадратный фут

Если вы запускаете контейнер для червей с существующим количеством биогумуса или уверены, что ваш контейнер для червей сразу станет гостеприимным для ваших червей, то я думаю, что вы можете безопасно хранить свой новый контейнер для червей из расчета 1 фунт на квадратный фут. .

У такой плотности есть два преимущества.

• У вашего бункера будет больше мусора.
• Размножение в мусорном ведре теоретически выше, поскольку черви с большей вероятностью встретятся друг с другом и установят любовную связь.

Но для более крупной домашней системы, такой как Urban Worm Bag, 4 фунта компостирующих червей могут стоить столько же, сколько и сама корзина для червей.

Игрок турнирного уровня: 2 фунта на квадратный фут

Хорошо, ниндзя, занимающиеся вермикомпостированием, если вы очень уверены, в своих навыках и способности поддерживать оптимальные условия, тогда, во что бы то ни стало, максимально загрузите мусорное ведро, загрузив 2 фунта на квадратный фут.

Имейте в виду, что черви являются отличными саморегуляторами и перестанут воспроизводиться, как только почувствуют, что пространство становится ограниченным (или что условия не являются оптимальными).

Хотя это в 4 раза больше, чем я рекомендую для начинающих, он также приблизится к максимальной производительности вашего червячного бункера.

Случай 2: Сколько червей мне нужно, чтобы переработать отходы?

Вместо того, чтобы выбирать мусорное ведро с червем, а затем работать над ответом. Давайте начнем с конца и вернемся назад, чтобы найти количество червей И размер контейнера, необходимого для их размещения.

Если вы хотите превратить свои домашние пищевые отходы в отливки червей, математика довольно проста.

Взрослые американцы в среднем производят один фунт компостируемых фруктовых и овощных отходов каждый день. Таким образом, типичное американское домашнее хозяйство создает от 3 до 4 фунтов в день.

По самым скромным оценкам, компостные черви могут потреблять 25-33% своего веса в день.

Итак, по самым скромным подсчетам, вам нужно в 4 раза больше веса червей, чем вы ежедневно создаете с пищевыми отходами.

Для семьи из 4 человек, которая часто ест дома, это означает, что вам потребуется примерно 16 фунтов червей, чтобы ежедневно потреблять компостируемые пищевые отходы. Это много червей! Для начала вам понадобятся два городских мешка с червями, чтобы вместить такое количество червей.

Однако имейте в виду, что черви по-прежнему будут потреблять богатую углеродом подстилку червя, с которой вы начали свой контейнер, и будут периодически добавлять его в ваш мусор. Так что это не значит, что вам нужно , чтобы ежедневно давать червям заранее установленное количество пищи.

Они не умрут с голоду, поверьте мне!

Сколько червей в вашей корзине для червей?

Какова ваша лучшая оценка количества червей в вашем мусорном ведре? А сколько вы обрабатываете?

Вы начали с мусорного ведра для червей, а затем выяснили его, или же вы выбрали мусорное ведро или количество червей в зависимости от количества пищевых отходов, которые вы производите?

Если вам понравилось то, что вы здесь прочитали, я приглашаю вас прочитать оставшуюся часть моей серии «Вермикомпостирование 101».

Сколько нужно червей? — Процветающий двор

Вермикомпостирование — это использование дождевых червей для увеличения скорости процесса компостирования с целью получения компоста более высокого качества, который полезен для растений и садов.Черви производят компост, переваривая вещество и выделяя его в виде питательных отливок червей, называемых вермикастом. Но количество червей играет роль в том, сколько производится вермикаста.

Сколько червей нужно для биогумуса? Хорошее практическое правило — один фунт червей на квадратный фут используемого бункера. Другой способ рассчитать это — один фунт червей на фунт пищевых отходов. В фунте примерно 1000 зрелых червей.

Но есть много соображений, которые необходимо учитывать при принятии решения о том, сколько красных вигглеров вам нужно.В этой статье будут описаны многие аспекты, которые вы захотите иметь в виду, некоторые из которых имеют прямое отношение, а некоторые косвенно. Не стесняйтесь переходить к наиболее интересному разделу.

Хотя может показаться, что каждый из них не связан с количеством красных вигглеров, которое вам нужно, каждый из них играет определенную роль. Например, от выбранного вами типа бункера будет зависеть количество червей, которое вы сможете реально поддерживать. Понимание преимуществ вермикомпостирования поможет вам решить, сколько времени и усилий вы хотите вложить в этот проект и, как следствие, какое количество вигглеров вам понадобится для этого.Поэтому при принятии решений учитывайте все факторы, чтобы использовать нужное количество червей для вашего конкретного проекта.

Я также включил некоторые основы вермикомпостирования на случай, если вы новичок в этом процессе, но у нас также есть масса других статей по этой теме.

Ладно, разобрались, перейдем к делу!

Сколько нужно червей Вермикомпостирование?

Решение о том, сколько червей вам нужно, будет зависеть от того, как вы хотите к этому подойти.Вы можете, например:

• Заказ червей в зависимости от того, сколько места у вас в корзине, или
• Заказ достаточного количества червей для удовлетворения ваших потребностей в пищевых отходах

Количество червей в зависимости от размера контейнера

При покупке красных виглеров на месте вы, вероятно, найдете фермеров, которые продают их за фунт. Хорошее практическое правило для определения того, сколько вам нужно, — это одного фунта червей на квадратный фут площади поверхности. Но есть два важных предостережения в отношении этого традиционного подхода к расчету потребностей.

Во-первых, красные вигглеры могут быстро размножаться в здоровой окружающей среде. Если вы рассчитываете популяцию по размеру корзины, вам нужно быть готовым регулярно пересаживать некоторые из них в другую корзину, чтобы не переполнять ее.

Во-вторых, вам нужно убедиться, что вы можете обеспечить постоянное количество пищи, чтобы удовлетворить их потребности в кормлении. Пять фунтов червей для огромного мусорного ведра — это здорово, пока вы не поймете, что вы не можете производить достаточно пищевых отходов, чтобы их накормить.

Количество червей в зависимости от количества пищевых отходов

Другой подход — покупать червей, исходя из количества регулярно имеющихся пищевых остатков.Как правило, это более разумный подход. Красные вигглеры могут съедать половину своего веса каждый день, поэтому, если у вас есть фунт червей, вы должны кормить их примерно полфунта пищевых отходов каждый день. Это не обязательно должно быть точным, но это хорошее практическое правило.

В одном фунте содержится примерно 1000 зрелых компостных червей, поэтому, если у вас есть четыре фунта пищевых отходов, вам понадобится два фунта или 2000 червей.

Так вот, я никогда этого не делал.Это слишком похоже на работу. Но это стандартная формула для расчета ожидаемого размера пищевых отходов и размера корзины:

Чтобы определить, сколько пищевых отходов проходит в домашнем хозяйстве, соберите все пищевые отходы за одну неделю и затем взвесьте их. Вы можете рассчитывать на необходимость обеспечить один квадратный фут площади поверхности на фунт пищи.

Один на семью из двух человек обычно производят около четырех фунтов пищевых отходов за неделю, пока большая семья производит до шести с половиной фунтов пищевых отходов.

Вам просто нужно убедиться, что у вас есть достаточно большой контейнер, чтобы вместить купленных червей, а также место для них. Опять же, я рекомендую начать с малого с 500 червей или меньше, научиться поддерживать здоровую корзину и их привычки кормления, а затем расти оттуда. Если вы не занимаетесь коммерческим вермикомпостом, нет необходимости превращать веселый проект в стрессовое мероприятие.

Лучшее решение

Вы также можете купить компостных червей на Amazon, например, по количеству червей, а не по фунтам.На мой взгляд, это немного упрощает определение того, сколько получить.

Я действительно рекомендую начать с меньшего количества червей, например 250 или 500, и оттуда выращивать червячную ферму. Это позволит вам отрегулировать запасы пищи и пространство для мусора в соответствии с потребностями ваших червей по мере их роста и заселения. Я просто считаю, что это немного легче понять, чем традиционные формулы фунта. Щелкните здесь, чтобы узнать цены и варианты компостирующего червя (ссылка на Amazon).

Может ли быть слишком много червей? Компост?

При запуске бункера для компоста рекомендуется собрать нужное количество червей для пищевых отходов, которые они производят, чтобы избежать перекармливания червей или недостатка пищи для них.

Стоит отметить, что рыжих вигглеров способны регулировать свою популяцию в соответствии с окружающей средой, в которой они находятся. Если в контейнере для компоста недостаточно еды или недостаточно места, они либо замедлят свое размножение и сохранят уровень своей популяции, либо взрослые черви начнут отмирать, чтобы освободить место для младенцев. Щелкните здесь, чтобы прочитать, почему мои красные вигглеры такие маленькие.

Если вы подозреваете, что в вашем контейнере слишком много червей, вы можете либо позволить червям разобраться между собой, либо переместить некоторых червей в другой контейнер.

Конечно, другой вариант — переместить всех червей в бункер большего размера, чтобы у них было достаточно места для работы.

Различные виды компостирования Черви

Важно понимать разницу между этими двумя видами дождевых червей:

• Red wigglers
• European nightcrawler

Эти два червя очень похожи, и люди часто хотят смешать их вместе в мусорном ведре. Щелкните здесь, чтобы лучше понять, почему вы не хотите этого делать.

Красный вигглер меньше и менее мускулист, чем другие черви. Эти черви быстро размножаются и любят умеренные температуры, поэтому имеют тенденцию мигрировать к поверхности.

В то время как красные вигглеры держатся наверху, европейские ночные краулеры предпочитают спускаться ниже. Они роют глубоко и отлично подходят для садов, потому что они аэрируют почву, когда они прокладывают туннели и откладывают богатые питательными веществами отливки глубоко в почву.

Для вашего мусорного ведра для биогумуса вам нужно использовать красные вигглеры.Есть несколько других видов, которые подходят для урн с червями, но они менее распространены и не так легко доступны. С другой стороны, красных червей-вигглеров можно довольно легко купить в Интернете или на месте.

Можно ли найти черви в чужом дворе Использоваться для вермикомпостирования?

Обычно это не то, что вам нужно.

Обычным дождевым червям необходимо уметь закапываться глубоко в почву. Они не подходят для неглубоких урн с червями. Черви, используемые для вермикомпостирования, — это черви, которые предпочитают зарываться в неглубокую почву (Красные Вигглеры!)

Какой вид бункера следует использовать для вермикомпостирования?

По правде говоря, почти любой тип мусорного ведра должен работать, если в нем есть дренажный канал и достаточное количество отверстий для воздуха.Однако при хранении на открытом воздухе металлический мусорный бак со временем начинает ржаветь, а деревянный — гнить. Кроме того, деревянные ящики из кедра или красного дерева могут навредить червям.

Выбор пластика — обычно лучший вариант, который выбирает большинство людей. Вы можете купить готовую корзину для червей на Amazon, например эту, или сделать ее сами. Подойдет даже старый контейнер Rubbermaid. Какой бы контейнер вы ни использовали, он не обязательно должен быть очень глубоким. Красные черви живут и питаются в верхних слоях почвы от шести до восьми дюймов.

Какие продукты могут есть черви?

Практически все, что является биоразлагаемым, можно поместить в контейнер для вермикомпостирования, однако избегайте мяса, жира и костей, потому что они труднее перевариваются червями и могут издавать запах, пока черви над ними работают. Этот порядок может привлечь крыс.

Вот список продуктов, безопасных для червей есть:

• Фрукты
• Овощи
• Кабачок
• Тыква
• Яичная скорлупа
• Хлеб
• Макаронные изделия
• Кофейная гуща Они
• Зерна 39 988 можно даже подавать бумагу и картон, чайные пакетики, волосы, обрезки газонов и навоз животных (не собак или кошек)

  Вот другие продукты, которых следует избегать

  Размер. Чем меньше размер материала, тем легче и быстрее черви смогут его компостировать. Например, им будет легче съесть измельченное яблоко, чем целое.

  Цвет. Это хорошо чтобы сохранить хороший баланс между коричневым и зеленым. Коричневый и зеленый — это прозвища для различных типов органических веществ, используемых при компостировании.

  • Коричневые с высоким содержанием углеводов и углерода, которые обеспечивают энергией, необходимой многим почвенным организмам для выживания.Эти углеродные продукты также помогают поглощать неприятные запахи и предотвращают утечку органического азота из компоста в результате испарения.
  • Зелень с высоким содержанием азота и белок. Эти корма помогают микростаду размножаться и размножаться . Хороший способ проверить, является ли органическое вещество коричневым или коричневым. зеленый — намочить, подождать несколько дней, и если воняет, то зеленый, а если нет, тогда он коричневый.

  Слишком много червей

  Черви могут много съесть.На самом деле, как мы упоминали ранее, они могут съесть половину своего веса в виде пищевых отходов, но их можно перекормить, что приведет к проблемам.

  Вот некоторые последствия кормления червей слишком много отходов:

  • Кислотность — Избыток пищи и слишком много кислой пищи может вызвать низкий уровень pH, что может подвергнуть червей риску смерти.
  • Запах — Если в мусорном ведре останется слишком много остатков пищи, которые не разбиваются, они начнут гнить, что приведет к образованию зловонного мусора.Контейнеры должны иметь землистый запах.
  • Вредители — Если еды слишком много, нежелательные вредители могут попасть в мусорное ведро.
  • Избыточная влажность — Некоторая влажность подходит для компостного бункера, но слишком большая влажность, вызванная избытком пищи, может привести к некоторым проблемам.

  Лишние продукты можно заморозить и сохранить для следующего кормления.

  Почему черви пытаются уползти прочь Контейнер для компоста

  Это нормально, когда несколько червей пытаются выбраться из своего мусорного ведра, особенно если они впервые попали в среду, но если кто-то замечает группы червей, постоянно пытающихся убежать, то внутри мусорного ведра могут быть некоторые проблемы.

  Есть несколько причин, почему черви будут попытаться сбежать из своих закромов. Причины включают:

  • Требуется больше кислорода
  • Слишком много влаги
  • Новые детеныши глистов
  • Недавнее изменение
  • Уровень pH снижен

  Требуется больше кислорода

  Черви действительно дышат через кожу, поэтому если они не получают достаточно кислорода, они будут пытаться найти больше кислорода побег.

  Недостаток кислорода в мусорном баке может быть вызвано:

  • Плохая вентиляция
  • Перекармливание
  • Материал, заваленный поверх них
  • Плохая конструкция бункера
  • Слишком мокрая

  Плохая вентиляция может быть такой же простой, как отсутствие достаточного количества отверстий для воздуха.Они не только обеспечивают свежий воздух, но и помогают регулировать уровень влажности в мусорном ведре, поэтому убедитесь, что у вас достаточно.

  Во избежание перекармливания убедитесь, что черви проходят через большую часть остатков пищи, прежде чем давать им еще. Не добавляйте еду, если кажется, что они ее не едят. Не забудьте прочитать «Мои черви не едят: решение проблем с кормлением красных вигглеров».

  Контейнеры для компоста также должны иметь надлежащий дренаж, чтобы лишняя жидкость могла стекать с подстилки.Прочтите, почему ваша червячная ферма не производит жидкости.

  Слишком много влаги

  Когда в компостном контейнере слишком много влаги, черви могут утонуть, и им захочется уползти в безопасное место. Избыток влаги также может вызвать рост плесени и грибка.

  Подстилка для червя должна быть влажной, но иметь консистенцию отжатой губки. Чтобы проверить влажность, просто сожмите в руке часть подстилки червя, и, если вода выйдет наружу, ее слишком много.

  Чтобы исправить это, добавьте в корзину немного сухого постельного белья, чтобы оно впиталось. Вы можете использовать измельченную бумагу, торфяной мох, измельченный картон или кокосовую койру.

  Не ешьте продукты с высоким содержанием воды, пока уровень влажности не вернется к норме. Примеры включают дыню, пюре или размороженные замороженные фрукты.

  Новорожденные черви

  Черви размножаются, и когда они размножаются, вылупляются от сотен до тысяч детенышей червей, что может привести к Взрослые черви чувствуют себя переполненными, поэтому они начинают находить место в другом месте.

  Черви обычно могут сбалансировать свою популяцию, поэтому перенаселение можно либо игнорировать, либо вы можете удалить этих убегающих червей и переместить их в их собственное хранилище.

  Недавнее изменение

  Если черви какое-то время находились в одной и той же среде и внезапно пытаются убежать, проверьте, не внесли ли вы какие-либо недавние изменения, которые могли вызвать у них желание уйти.

  Изменениями могут быть новая подстилка, добавление новых червей или изменение пищи, которую они привыкли есть.

  Если вы замечаете, что ваши черви внезапно убегают, и считаете, что это связано с едой, удалите несъеденные продукты и начните заново. Они не будут голодать, если вы уберете их еду на день или два.

  Уровень pH отключен

  Было бы неплохо иметь pH-метр, чтобы вы могли убедиться, что ваш мусорный бак находится в равновесии. У нас есть список рекомендуемых продуктов для компостирования, в который входит недорогой pH-метр, который может вас заинтересовать. Контейнер должен иметь здоровый нейтральный уровень pH от шести до семи.

  Если уровень pH слишком высок, добавление измельченной яичной скорлупы в мусорное ведро может помочь снизить уровень pH, а также добавить песчинки, которая поможет червям переваривать пищу.

  Наличие кислой, соленой или жирной пищи, такой как помидоры, картофельные чипсы и цитрусовые, может помочь снизить уровень pH в мусорном ведре, поэтому избегайте их, если вы видите проблемы.

  Quick Fix для получения ваших червей остаться в закоулке

  Если вы выполнили все вышеперечисленные шаги, чтобы попытаться удержать червей в своем мусорном ведре, но они все еще пытаются убежать, осветите ситуацию буквально.

  Черви не любят яркий свет, поэтому, если направить на них свет, им захочется прокопаться обратно в почву, чтобы избежать света. Это временное решение. Не оставляйте на них свет постоянно. Как раз в то время, когда вы восстанавливаете их мусорное ведро.

  Также добавление сухой подстилки поверх поверхности содержимое мусорного ведра заставит червей снова копаться во влажном слое мусорное ведро.

  Преимущества вермикомпостирования для Растения

  Вермикомпостирование используется для преобразования отходов в натуральные удобрения для растений.Самым важным аспектом этой формы компостирования с использованием червей является то, что может быть на 100% органическим . Никаких химикатов не требуется, и если вы внимательно относитесь к тому, чем их кормить, вы действительно можете создать органический компост.

  Еще одним преимуществом является то, что чрезвычайно богат питательными веществами . Биогумус производит продукт, который естественным образом полезен для растений по-разному. Основное преимущество заключается в том, что питательные вещества легко усваиваются и быстро становятся доступными для растений.

  Слизь червя, содержащаяся в биогумусе, не смывается легко. Это дает растениям больше времени для поглощения питательных веществ в отличие от многих химических удобрений (источник).

  Когда компост проходит через тело червей, он обогащается микробами и бактериями . Эти микроорганизмы помогают растениям стать на более устойчивыми к болезням и отпугивают вредителей.

  Вермикомпост усиливает гормоны, регулирующие рост растений , которые могут помочь растениям расти и становиться более здоровыми (источник).По мере того, как растения становятся более здоровыми, потребность в пестицидах уменьшается.

  Биогумус может удерживать в воде до , во много раз превышающий его вес , что действительно может помочь растениям во время засухи. Это особенно полезно на песчаных почвах, где задержка воды может быть затруднена.

  Как установить контейнер для биогумуса

  После того, как вы определите размер контейнера, который вам нужен, и количество необходимых червей, вы можете начать устанавливать свой собственный контейнер для биогумуса и позволить червям приступить к работе.Независимо от того, создаете ли вы свою собственную корзину или покупаете одну готовую, например, эту (ссылка на Amazon), начать работу чертовски просто.

  Первый шаг — создать подстилку на дне бункера . Компостируйте червей, как газетные полоски. Это фаворит для постельного белья.

  • Разорвите газету на части от ½ «до 1» полоски
  • Поместите полоски в пластиковый мешок и добавьте воды, пока они не станут слегка влажными.
  • Положите полоски в корзину.
  • Присыпьте от двух до четырех стаканов почвы в бункер

  После того, как бункер установлен, можно добавить червей, а пищевые отходы можно распределить по бункеру под подстилкой.Поверх постельного белья можно положить полный лист сухой газеты, чтобы поддерживать баланс влажности, предотвращать появление запахов и не допускать попадания плодовых мух.

  Контейнер должен быть покрыт пластиком, деревом или тканью, чтобы не допустить проникновения червей и проникновения вредителей. По краям крышки следует просверлить отверстия для обеспечения надлежащей вентиляции, в противном случае крышку можно оставить частично приоткрытой.

  Постельные принадлежности следует регулярно проверять на досуха и опрыскать водой, если она недостаточно влажная. Если постельное белье становится слишком влажное, можно добавить более сухое постельное белье, чтобы впитать лишнюю влагу.

  Постельное белье следует взбивать примерно раз в неделю, чтобы черви получали достаточно воздуха. Это довольно простой процесс. Не зацикливайтесь на этом и не волнуйтесь, что вы что-то напутаете. Следите за вещами и при необходимости корректируйте.

  Заключение

  Определение того, сколько червей вам нужно, зависит от размера вашего мусорного ведра и количества продуктов, которые вы планируете компостировать. Я рекомендую начинать с малого и строить оттуда. Начало ваших приключений по вермикомпостированию с огромным количеством червей и очень большим мусорным ведром может показаться ошеломляющим.

  Не нужно делать это источником стресса. Пусть это будет путешествие открытий. Купите пару сотен червей, узнайте, как держать мусорное ведро в равновесии и сколько они едят, и уходите оттуда. Позже вы можете добавить больше червей, но они будут размножаться, чтобы соответствовать пространству, которое вы им предоставляете. Держите их здоровыми и счастливыми, и у вас будет источник постоянно пополняемых питательных веществ для вашего сада или растений.

  Сколько компостных червей нужно, чтобы завести червячную урну!

  На вопрос о том, сколько червей необходимо запустить компостную корзину для червей, можно ответить двумя вопросами:

  -Сколько у вас есть доступ к червячной еде / кухонным отходам?

  -Какого размера ваша корзина для червяков?

  Сколько мне нужно корма для червей

  Вы можете либо оценить свое недельное потребление, либо взвесить пищевые отходы ежедневно в течение недели и усреднить ежедневные пищевые отходы.

  Не уверен, какими пищевыми отходами можно кормить червей. Прочтите это сообщение в блоге: Чем можно и чем нельзя накормить своих компостных червей

  Компостные черви съедают примерно 25-35 процентов своего веса в день. Это консенсус среди доступных академических исследований, однако в некоторых местах в Интернете указывается гораздо большее количество, до 100% от веса их тела. Используя информацию выше, 1 фунт компостных червей примерно съедает 1,75–2,45 фунта пищи в неделю.

  Какого размера моя корзина?

  Здоровое количество компостных червей составляет 1 фунт на квадратный фут площади поверхности мусорного ведра (1: 1).Хорошо, теперь вы думаете о своих днях в классе математики в старшей школе, поэтому площадь равна ширине x длине. Пример: размер обычного бункера для хранения составляет 1,5 фута (18 дюймов) на 2 фута (24 дюйма), площадь вашей поверхности составляет 1,5 x 2 = 3 кв. Фута. 3 фунта компостных червей — это больше всего, что вы хотели бы купить.

  The Worm Factory и Worm Factory 360 рекомендуется начинать с 1 фунта Red Wigglers.

  Заключение

  Итак, в приведенном выше примере бункера размером 18 на 24 дюйма идеальное количество червей составляет 3 фунта, а вам понадобится 5.От 25 до 7,35 фунтов еды в неделю.

  Если вы хотите начать мусорное ведро с меньшими затратами, это нормально, просто убедитесь, что у вас достаточно еды для того количества компостных червей, которое вы покупаете, а мусорное ведро достаточно велико. В компостирующих червях замечательно то, что как только они достигнут оптимальной численности, черви будут регулировать свою популяцию. В это время вы можете оставить одну корзину в рабочем состоянии, расширить до более крупной корзины или добавить другую.

  Готовы покупать компостные черви?

  Если у вас есть вопросы, напишите нам.Мы хотели бы поговорить о том, чтобы заполнить вашу корзину нужным количеством червей.

  Сколько червей достаточно?

  Многие люди, которые думают о вермикомпостировании, задаются вопросом (по понятным причинам), с какого количества червей им следует начать. Есть много рекомендаций, но на самом деле ни одно предложение не обязательно лучше следующего. Таким образом, я подумал, что это может стать хорошей темой для обсуждения.

  Вкратце (и по моему скромному мнению) количество червей, с которыми вы начинаете работать, полностью зависит от того, что вы пытаетесь сделать и как быстро вы пытаетесь это сделать. Скажу честно — раньше я искренне разделял идею о том, что червям нужно позволить «прорасти в их систему». Другими словами, вы запускаете контейнер с относительно низкой плотностью червей (меньше стандартной рекомендации «1 фунт на квадратный фут») и просто позволяете популяции червей постепенно увеличиваться с течением времени, предположительно достигая «несущей способности» для данная система в какой-то момент.

  Я определенно все еще вижу ценность в этом подходе, но теперь, когда у меня есть собственный бизнес с червями и я поигрался с плотными скоплениями червей, я пришел к осознанию того, что компостирующая способность помещать МНОГО червей в относительно небольшую систему! Вы можете вспомнить пост, который я написал после того, как поместил 5 фунтов червей в «контейнер для хранения» на пару недель, пока я отсутствовал прошлой весной (см. «5 фунтов красных червей — ВАУ!»). Когда я вернулся домой, я не мог поверить, насколько тщательно они обработали верхние уровни постельных принадлежностей и пищевых отходов.Я также не мог переборщить с количеством найденных мною коконов.

  Для всех, кто заинтересован в создании большого населения для собственного использования или продажи, это определенно то, что нужно рассмотреть. В итоге я выловил большую часть червей в «системе содержания», но теперь она кишит бесчисленным количеством молодых червей, которые вылупились из всех этих коконов. Я подозреваю, что столь плотная упаковка червей не только увеличивает возможность спаривания (им определенно не нужно далеко искать партнера), но также вызывает побуждение к размножению, чтобы защитить себя от возможной катастрофы популяции (что-то, что может встречаться в «дикой» популяции).Если вы установите ряд идентичных контейнеров, а затем просто переместите большую часть взрослого населения из одного контейнера в другой, оставив их сидеть в каждом на пару недель, вы потенциально можете получить серьезный питомник червей (хорошо, что они не нужно менять подгузники — ха-ха), при этом сохраняя большую часть вашего первоначального запаса.

  В любом случае, я ухожу по касательной …

  Вернемся к теме «больше против меньше». Давайте рассмотрим преимущества и недостатки запуска большего количества червей.

  Преимущества :
  • Значительно увеличенная мощность обработки — можно добавить больше отходов и сократить время задержки между кормлениями
  • Меньше проблем с «вредными» организмами, так как они, как правило, вытесняются червями.
  • Меньше шансов развития запаха, поскольку черви активно аэрируют и поглощают материал, а также меньше шансов на развитие плохих условий в целом (по той же причине)
  • Более быстрое производство готовых отливок
  • Отличный способ увеличить популяцию червей
  Недостатки :
  • Изначально стоит больше денег
  • Намного важнее обеспечить отличную среду обитания для червей
  • Если что-то пойдет не так, это пойдет не так, как надо
  • Потенциально большая склонность червей к бродяжничеству (но снова возвращается к важности отличной среды обитания)

  Как я много раз обнаруживал, когда вы начинаете с малого, гораздо больше шансов, что другие обитатели бункера червя станут «основными игроками» в системе, таким образом потенциально ограничивая верхний предел размера популяции червя.Новичку также может быть неприятно сидеть и ждать, пока их черви приживаются и затем увеличиваются в количестве, прежде чем он сможет увидеть истинную силу вермикомпостирования. Не поймите меня неправильно — этот подход может быть идеальным для некоторых.

  Если вы действительно хотите проверить вермикомпостирование, но не возражаете (или даже предпочитаете) делать это неторопливо, то лучше всего начать с малого. Просто установите контейнер, добавьте небольшую партию червей или даже коконов, если на то пошло, а затем просто добавляйте пищевые материалы время от времени (или не добавляйте еды вообще — черви съедят всю подстилку, если «нормальное» питание прекращается и, вероятно, будет полностью нормально в течение нескольких месяцев).

  Если, с другой стороны, вам нужны (или, по крайней мере, нужно ) результаты БЫСТРЫЙ, то начать с большей совокупности определенно лучший путь. В некотором смысле я подозреваю, что многих кошмаров новичков можно было бы избежать, если бы люди просто сначала хорошо настроили свою систему и добавили приличное количество червей. Будет меньше шансов перекормить — что само по себе приводит ко многим другим проблемам — таким как популяции вредителей, анаэробные условия, образование спор грибов и т. Д. — и люди быстрее увидят, насколько крутым является вермикомпостирование.Однако этот подход требует большего участия — так что это компромисс!

  В любом случае — только мои мысли по этому поводу. Мне было бы интересно услышать, что другие думают обо всем этом.
  8)

  [tags] компостирование червей, компостирование червей, красные черви, корзина для червей, ложе с червями, плотность червей, размножение червей, размножение червей, разведение червей [/ tags]

  ** Используйте силу червей — присоединяйтесь к CGU сегодня! >> Узнать больше

  Сколько червей мне нужно, чтобы создать бункер для компоста?

  Сколько червей для начинающих вермикомпостеров?

  Как новичок, не имеющий большого опыта в области вермикомпостирования, вы можете быть более склонны полагаться на фиксированную формулу, чтобы определить, сколько червей следует добавить в вашу компостную яму для червей.Чтобы помочь вам преодолеть это затруднительное положение, мы составили это руководство, которое поможет вам найти правильное число.

  Прежде всего, вам потребуется ответить на два важных вопроса, которые были упомянуты ранее в этой части: сколько пищевых отходов вы производите на регулярной основе и каков размер контейнера, в котором вы устанавливаете компостирование. яма.

  Что касается первого вопроса, то, по общему мнению, черви съедают с пищей около 50% своего веса каждый день.Некоторые исследования показывают, что это количество еще выше, примерно до 100% от веса тела червей. Используя здесь общую цифру, можно с уверенностью предположить, что один фунт червей потребляет от 1,75 до 2,45 фунтов пищи в неделю.

  Новичкам мы рекомендуем начинать с 1 фунта червей на каждые 4 квадратных фута, как описано в книге Мэри Аппельхоф «Черви едят мой мусор». Ее совет был впервые опубликован в 1982 году и выдержал испытание временем с новыми червячными компостерами по всему миру.

  Пример

  Давайте разберемся с этим на примере 5-лотковой корзины VermiHut, которая, по нашему мнению, является лучшим бюджетным контейнером для компоста для червей.

  Длина и ширина каждого лотка VermiHut составляет 11,25 дюйма x 11,25 дюйма.

  Используя наш калькулятор плотности червя, мы вводим нашу длину и ширину, выбираем вариант «новичок» и нажимаем «вычислить».

  Калькулятор плотности червя определил, что, используя правило Мэри Аппельхоф «1 фунт червей на каждые 4 квадратных фута верхней поверхности», нам понадобится примерно 0.2 фунта Red Wigglers для начала 1 лотка, учитывая, что площадь верхней поверхности 1 лотка составляет около 0,9 квадратных футов.

  Если бы мы хотели запустить все 5 лотков VermiHut, нам нужно было бы умножить это число на 5, чтобы получить 1 фунт червей для запуска нашего компостного бункера (0,2 фунта * 5 лотков).

  Часто задаваемые вопросы и советы

  Для получения дополнительной информации о червях вы можете скачать файлы ниже:

  1) Сколько червей мне нужно для моей корзины для червяков?

  Это действительно зависит от размера червяка.Для большинства контейнеров для домашних червей среднего размера мы рекомендуем начинать с червей разного размера 1 фунт (примерно 800–1000). Если контейнер для червей больше или вы компостируете пищевые отходы для четырех или более взрослых людей, мы рекомендуем 2 фунта. червей.
  

  2) Чем кормить червей?

  Кормите их 1-2 раза в неделю, когда вы впервые заразились глистами. По мере того, как черви размножаются или вы видите, что еда быстро потребляется, увеличивайте время кормления и количество еды.Закопайте остатки еды в подстилке. Обязательно закапывайте продукты в разных местах каждый раз, когда вы кладете в мусорное ведро. Тщательно накройте пищевые отходы подстилкой, чтобы отпугнуть плодовых мух и других вредителей.

  3) Чем питаются черви?

  Черви поедают разложившиеся органические вещества. Кроме того, черви фактически питаются насекомыми, бактериями и грибками, которые растут на ваших органических отходах при их разложении. Некоторые из их любимых блюд — дыни и авокадо. Еще они очень любят молотый кофе.Но дайте им разные продукты. Если ребенок его съест, это понравится червям.
  

  4) Почему так важны черви?

  Черви — важный показатель хорошей почвы. Если в вашей почве много червей, значит, она в лучшем состоянии, чем почва без червей. Черви перемещаются в почве, сохраняя ее рыхлость и помогая доставлять кислород к корням растений, которые помогают им расти. Кроме того, черви поедают органические вещества в почве и оставляют после себя их отливки, которые затем становятся доступными для растений для питания.

  5) Как черви размножаются или размножаются?

  Черви являются гермафродитами или интерсексуалами в том смысле, что они могут быть как мужчинами, так и женщинами. Оплодотворенные яйца собираются кольцом слизи на внешней стороне тела, называемым клитором. Когда слизистая соскальзывает с хвостового конца, она закрывается, образуя кокон вокруг яиц. Затем яйца превращаются в детенышей червей. В каждом коконе может находиться до 20 детенышей червей. Однако среднее значение обычно составляет 5-6.

  6) Почему мои черви выползают из корзины для червей?

  Черви ползают по многим причинам.Одна из основных — нехватка воздуха (кислорода) в мусорном ведре. Это особенно проблема с глубокими пластиковыми контейнерами, и еще хуже, когда у них есть «зажимная» крышка, предназначенная для предотвращения выхода червей!

  Другие условия могут включать в себя такие предметы, как погода, особенно когда она влажная и когда давление низкое. Вибрация, даже если вы ее не чувствуете, может заставить червей ползать. Добавление слишком большого количества червей при запуске мусорного ведра, развитие нездоровых условий в мусорном ведре, добавление в него неприятных пищевых продуктов, например большого количества сырого лука, кожуры цитрусовых, ферментирующих фруктов, алкоголя и т. Д., все могут заставить червей ползать и пытаться выбраться из мусорного ведра.

  7) Мои черви умерли — почему?

  Есть несколько причин, по которым они могли умереть. Наиболее частая причина — условия стали невыносимы для червей — подстилка слишком сухая или слишком влажная; нет еды; материалу дали нагреться, обычно из-за добавления слишком большого количества неразложившегося зеленого материала, такого как трава.

  Если компост выглядит черным, грязным и пахнет, значит, он стал анаэробным.Это происходит, когда нет кислорода, обычно из-за уплотнения и влажных условий; и теперь присутствует не тот тип бактерий. Это будет выделять вредные газы, заставляя червей сдаваться и умирать.

  Иногда черви погибают из-за добавления плохих пищевых продуктов, например большого количества сырого лука или кожуры цитрусовых, ферментации фруктов или алкоголя и т. Д.

  8) В моей корзине есть маленькие белые черви, вредны ли они?

  Это горшечные черви, которые не опасны для красных червей.Все они являются частью экосистемы вашего мусорного ведра. Горшечным червям обычно нравятся более влажные условия в мусорном ведре, поэтому небольшое количество сушилки для подстилки иногда отпугивает этих горшечных червей.

  Чтобы «просушить» слишком влажный контейнер для червей — оставьте крышку открытой и добавьте что-нибудь, чтобы впитать лишнюю влагу, например, измельченную бумагу (не окрашенную или с цветными чернилами), измельченные коричневые бумажные полотенца (того типа, который вы использовали в школе) или сухой торфяной мох.Мы считаем, что лучше всего подходит сухая измельченная кокосовая койра.

  9) Чем пахнут черви?

  Черви имеют специализированные хеморецепторы или органы чувств («вкусовые рецепторы»), которые реагируют на химические раздражители. Эти органы чувств расположены в передней части червя.

  Если вы действительно имеете в виду, «как пахнут урны для червей?» Ответ: если червячный контейнер работает правильно и за ним должным образом ухаживают, запаха или запаха не будет. Если пренебречь им, и он станет анаэробным или кислым, он начнет пахнуть.

  10) На что смотрят белые личинки в моем мусорном ведре?

  Это, вероятно, горшечные черви.Горшечные черви являются частью экосистемы вашего мусорного ведра и не опасны для красных червей.

  11) Как убрать ползунков с лужайки?

  Мы не знаем ни одного эффективного способа сделать это без использования сильнодействующих пестицидов. Если вы знаете или слышите о каких-либо других способах, сообщите нам об этом. Между тем, помните, что дождевые черви помогают удобрять вашу почву и делать ее здоровой … может быть, удастся сосуществовать с этими маленькими твари …

  12) Как мне избавиться от плодовых мушек?
  Плодовые мухи — обычная неприятность, обычно вызванная неправильным засыпанием пищи в подстилочный материал.Вы можете попробовать положить сухой торфяной мох в поддон толщиной около ½ дюйма и оставить сохнуть примерно на три дня. Тогда сделайте это влажным. Это должно помочь. Полное закапывание пищи в подстилочный материал также поможет отпугнуть плодовых мух. Помогает положить лист газеты на верхний лоток еще и потому, что плодовые мухи не могут добраться до еды. Что бы вы ни делали, не опрыскивайте их спреем от мух. Это убьет не только плодовых мушек, но и ваших червей.

  13) Следует ли давать воду червям?
  В правильно обслуживаемом контейнере для червей должно вырабатываться достаточное количество жидкости из остатков пищи, чтобы обеспечить червям достаточное количество воды.Если вы чувствуете, что мусорное ведро слишком сухое, вы можете попробовать распылить небольшое количество воды в мусорном ведре с помощью пульверизатора. Не наливайте воду прямо в мусорное ведро. Кроме того, следите за тем, чтобы не использовать воду из источника хлорированной воды или воду с добавлением калия для смягчения. Соль вредна для глистов.
  

  
  

  Прыгающие черви захватывают леса Северной Америки

  В знойный июльский день я следую за Аннис Добсон по заросшей тропе в самое сердце парка Сетон-Фоллс.Это клочок непослушного леса, окруженный шумными улицами и тесными домами Бронкса. Пол разбитое стекло, пищевые обертки и презервативы. Но Добсон, мчащаяся вперед в походных штанах цвета хаки с развевающимся светлым хвостом, кажется невозмутимой. Как я быстро понял, ни мусор, ни удручающая влажность, ни экологическая катастрофа не могут заглушить ее энтузиазм.

  У подножия холма Добсон сворачивает с тропы и останавливается на тенистой поляне. Это кажется многообещающим местом.Она отбрасывает мертвые дубовые листья и бросает квадратный каркас из ПВХ-трубы на влажную землю. Потом откручивает молочник. Он содержит бледно-желтую кашицу из горчичного порошка и воды, которая совершенно безвредна, если только вы не червь.

  Через несколько секунд после того, как Добсон опустошает содержимое рамы, почва начинает оживать.

  «Святой дым!» — говорит она, когда из земли вылезает дюжина червей — их коричневая влажная кожа горит от раздражения. «Отвратительный.» Я должен согласиться. Есть что-то нервирующее в их скользком змеином стиле; вместо того, чтобы медленно двигаться, как садовые черви, они ломают свои тела, как разъяренные гремучие змеи.Но проблема этих червей не в их способах передвижения. Дело в том, что они вообще здесь.

  Примерно 10 000 лет назад обширный ледяной щит покрывал северную треть Североамериканского континента. Его брюхо возвышалось над тем, что сейчас является Гудзоновым заливом, а пальцы его ног свешивались вниз, в Айову и Огайо. Ученые считают, что он убил дождевых червей, которые могли населять этот район до последнего оледенения. А черви — с их ограниченными способностями к рассредоточению — не могли заново заселиться самостоятельно.

  Для кого-то вроде меня, который вырос на Среднем Западе и видел дождевых червей на тротуаре после каждого дождя, это было шокирующим открытием. За исключением нескольких местных видов, обитающих в гниющих бревнах и вокруг заболоченных земель, к востоку от Великих равнин и к северу от линии Мейсон-Диксон не должно быть дождевых червей.

  Но есть, благодаря людям. На протяжении веков мы перемещали червей в грязи, используемой для балласта судов, в садовых растениях, в мульче. Черви из Южной Америки теперь туннелируют через глобальные тропики.А европейские дождевые черви обитают на всех континентах, кроме Антарктиды. Добсон, лесной эколог из Йельского университета, называет это «глобальным глистом».

  Но из всех дождевых червей, которые люди путешествовали по миру, те, которых Добсон показывает мне на водопаде Сетон, больше всего беспокоят ученых. Родом из Кореи и Японии, они известны как прыгающие черви , змеиные черви или сумасшедшие черви . И у них есть потенциал, чтобы переделать некогда лишенные червей леса Северной Америки.

  Трудно осознать опасность нашествия дождевых червей, если вы выросли с верой в то, что дождевые черви — это хорошо. «Они кажутся такими символами здоровой экосистемы», — говорит Добсон. За свою звездную репутацию они не могут поблагодарить никого, кроме Чарльза Дарвина. Помимо разработки теории эволюции, Дарвин в течение 40 лет изучал дождевых червей у себя дома в Англии.

  С присущим ему любопытством и строгостью натуралист проводил всевозможные эксперименты с дождевыми червями: он наблюдал их реакцию на звук фагота (нет) и на колебания ноты до, сыгранной на фортепиано (паника).Он наблюдал, как они затаскивают листья в свои норы, и проверял их навыки решения проблем, предлагая им вместо них маленькие треугольники из бумаги (большинство из них придумали, как затащить их за угол). Дарвин также измерил, как быстро черви покрыли своими отливками большую брусчатку в его саду. Он подсчитал, что они могут перемещать не менее 10 тонн почвы с акра в год.

  Прочтите: креационист подает в суд на Гранд-Каньон за религиозную дискриминацию

  Грязные слизистые дождевые черви не были особенно популярны в викторианской Англии.Но в 1881 году, незадолго до своей смерти, Дарвин собрал свои исследования червей в книгу под названием Формирование растительной плесени под действием червей с наблюдениями за их привычками , в которой он хвалил скромных созданий. «Можно сомневаться, есть ли много других животных, которые сыграли такую ​​важную роль в истории мира, как эти низкоорганизованные существа», — восхищался он. Книга стала бестселлером, в процессе изменив грязный публичный имидж червей.

  Садоводы теперь радуются обнаружению дождевых червей в своей почве, и вы можете купить упаковку из 1000 «Чудотворцев природы» на Amazon за 45 долларов. Существует даже целый канон детской литературы, посвященной червям, в том числе Wiggling Worms at Work и Лучшая книга о скромных червях Ричарда Скарри! Но Питер Гроффман, эколог по почвам из Городского университета Нью-Йорка, говорит, что, хотя черви могут принести пользу в вашем компостном баке, они не заслуживают всей похвалы за ваш небывалый урожай и пышные декоративные растения.«Дождевые черви находятся в почве, потому что почва здоровая», — говорит он. «Они не обязательно что-то для этого делают».

  И хотя они могут быть полезны для разрушения уплотненной почвы и разрушения органических веществ, черви также могут вызывать проблемы на сельскохозяйственных полях. Их норы создают каналы, которые позволяют питательным веществам и пестицидам просачиваться с полей в близлежащие водные пути, а углекислый газ и закись азота уходить в атмосферу. Фактически, обзор недавних исследований 2013 года показал, что черви, вероятно, увеличивают выбросы парниковых газов.

  Но Дарвин не думал об этих вещах — и он определенно не думал о последствиях внедрения червей в экосистемы, которые развивались без них.

  Горчица, которую Добсон сделал частично для моей выгоды, а частично просто для проверки популяции червя, длится через несколько минут после ее начала. Черви — обеспокоенные, но в остальном невредимые — снова исчезли в лесной подстилке. Итак, Добсон и я возвращаемся туда, где мы оставили ее помощника Марка, который трудился среди джунглей, заросших ядовитым плющом по колено и Джонни прыгающим семенем.

  Он ищет розовые флажки, которые Добсон оставил здесь в прошлом году, чтобы отметить несколько десятков образцов местных растений. Ее цель — отслеживать их рост и размножение, чтобы увидеть, демонстрируют ли они какой-либо потенциал адаптации к прыгающим червям. Марк, студент Университета Коннектикута, старается изо всех сил. Но это его первый рабочий день, а еще кто-то накрыл грязным желтеющим матрасом большую часть исследовательского участка Добсона.

  «В этом прелесть работы в городских системах», — шутит Добсон.

  Сейчас уже после 11 часов утра, и жара стала невыносимой, поэтому Добсон предлагает нам перебраться в ближайший Макдональдс. Мы садимся в ее серебристую Subaru Impreza, где термометр на приборной панели показывает 38 градусов по Цельсию — 100 градусов по Фаренгейту. (Добсон и ее машина — канадские.) Влажности нет, но душно.

  В ресторане кондиционер и холодные напитки поднимают нам настроение. Мы располагаемся в будке, и я спрашиваю Добсона о первой волне захватчиков дождевых червей в Северной Америке.Распространенные виды, такие как Lumbricus terrestris , более известные как ночные ползунки, прибыли сотни лет назад с европейскими поселенцами и уже давно приветствуются в садах и сельскохозяйственных угодьях. Однако в 1980-х годах исследователи начали находить европейских червей в лесах Миннесоты и других северных штатов. Одна из гипотез заключается в том, что люди распространяют их, когда выбрасывают лишнюю наживку рядом с озерами и ручьями.

  Открытие встревожило ученых. В отсутствие червей в лиственных лесах Северной Америки образуется толстый покров из даффа — mille-feuille из медленно разлагающихся листьев, откладываемых годами, если не десятилетиями.Этот слой создает дом для насекомых, земноводных, птиц и местных цветов. Но когда появляются черви, они съедают помет в течение нескольких лет. Все питательные вещества, накопленные с течением времени, высвобождаются одним гигантским взрывом, слишком быстро для большинства растений. А без укрытия популяция беспозвоночных в почве разрушается.

  Там, где раньше размножались многоножки и клещи, теперь остались только черви. «Если представить почвенную пищевую сеть как африканскую саванну, это все равно что вывести всех животных и просто посадить слонов — тонну слонов», — говорит Добсон.

  Из-за того, что у них нет еды и крова, саламандры страдают, а гнездящиеся птицы оказываются в опасной опасности. Исчезают и такие растения, как триллий, туфелька для дам и канадский майский цветок. Это может быть связано с тем, что черви нарушают сеть симбиотических грибов, от которых зависят многие местные растения, или потому, что черви напрямую потребляют семена растений. Или что аборигенные виды, привыкшие к рыхлой тряпке, плохо подготовлены к тому, чтобы укорениться в твердой почве, оставшейся после того, как черви закончили есть. Это могло быть все вышеперечисленное.

  Возможно, наиболее тревожно то, что ранние исследования показывают, что черви иногда могут останавливать восстановление деревьев. Йозеф Геррес, почвовед из Университета Вермонта, говорит, что ему часто трудно найти хоть один саженец в захваченных частях знаменитых кленовых лесов Новой Англии. Его теория состоит в том, что черви уничтожают все растения, оставленные оленям, кроме молодых деревьев. А это может создать проблемы для ценимой отрасли кленового сиропа в регионе. «Может быть, через 100 лет это будет тетя Джемайма», — говорит он.«Это настоящий ужас для жителей Вермонта».

  Прочтите: Как приготовить полгаллона кленового сиропа за 20 простых шагов

  Эти широкие возможности являются причиной того, что дождевых червей часто называют инженерами экосистем. А Добсон и ее коллеги опасаются, что прыгающие черви представляют еще большую опасность, чем их европейские предшественники. Прыгающие черви, по-видимому, обладают многими схожими эффектами, за исключением того, что они растут в размерах и существуют плотными колониями, иногда насчитывающими более сотни особей на квадратный метр земли.И в то время как европейские черви распространяются по верхним слоям почвы от четырех до шести футов, прыгающие черви прилипают к верхним шести дюймам или около того, беспощадно взбивая их в рыхлый осадок, который Добсон сравнивает с говяжьим фаршем. (Другие, с которыми я разговаривал, сравнивали это с кофейной гущей.)

  Нарушенная почва легко разрушается, быстро высыхает и, как правило, является плохой средой обитания для многих растений. В McDonald’s Марк говорит, что заметил его пятна во время базового обучения в Форт-Ноксе в прошлом году. Находясь там, он проклинал отсутствие анонимности, в которой можно было бы укрыться во время тактических учений.

  Добсон объясняет, что черви действуют как воронка, отсеивая разнообразие леса. Во-первых, они удаляют наиболее чувствительные местные растения, оставляя только выносливые виды, такие как ядовитый плющ и вирджинские лианы. Затем они готовят почву для инвазий. Прыгающие черви даже в большей степени, чем их европейские родственники, меняют лес с нуля.

  «Все, что они делают, трансформирует», — говорит Добсон.

  Пока он не двигается, прыгающий червь очень похож на любого другого дождевого червя: длинный и тонкий, с розово-коричневой кожей, разделенной на сегменты, похожие на мехи.Эксперты посоветуют вам взглянуть на клитор — полоску, удерживающую репродуктивные органы червей, которые являются гермафродитами. У европейских червей гладкий розовый клитор находится ближе к середине тела. У прыгающих червей он молочно-белый и сидит у головы.

  Есть много видов прыгающих червей. Первый прибыл в США в Калифорнию в 1860-х годах. Другие были на юго-востоке более века — достаточно долго, чтобы заработать разговорные имена, такие как Alabama Jumper.(Вы также можете купить их в Интернете, но специалисты по червям не рекомендуют их распространять.)

  Три вида, которые больше всего беспокоят Добсона и других, появились недавно и, вероятно, путешествовали автостопом на импортных растениях, где они привлекли внимание садоводов. «Садовники были там и говорили:« Я знаю, что это дождевые черви; они должны быть хорошими. Но клянусь, они убивают мои растения », — говорит Добсон.

  Часто повторяемый анекдот гласит, что прыгающие черви впервые появились в Вашингтоне, округ Колумбия.C., среди вишневых деревьев в 1912 году. К 1940-м годам они были замечены в зоопарке Бронкса, где позже был выращен один вид для кормления местных утконосов. Они были в нескольких других парках Нью-Йорка более 50 лет, поэтому Добсон выбрал эти леса для изучения их долгосрочных экологических последствий. Однако по какой-то причине популяции прыгающих червей резко выросли за последнее десятилетие или около того. И черви распространяются даже быстрее, чем предполагал Добсон, в том числе в пределах города.

  Находясь в Нью-Йорке, я встречаюсь с Кларой Прегитцер, лесничим из некоммерческой организации Natural Areas Conservancy, которая берет меня на экскурсию по Форест-Парку в Куинсе.Когда я нахожу ее рядом со статуей мрачного солдата у военного мемориала Ричмонд-Хилл, на ней черепаховые очки, свободная белая блузка и грязные джинсы, застегнутые наручниками поверх кожаных ботинок. Мы идем по усаженной деревьями аллее, затем сворачиваем на тенистую дорожку. «Это один из моих любимых парков, демонстрирующих качественный лес», — говорит Прегитцер.

  Действительно, красивое место. Столетние дубы раскидывают свои ветви по широким тропам, а подлесок не голый и не заросший.(Прегитцер говорит, что у парка хорошие «обзорные площадки».) Пологий холмистый ландшафт — это хрестоматийный пример местности, где «ручку и чайник» оставили отступающие ледники.

  Ранее Прежитцер предупреждал по электронной почте, что мы не можем найти здесь прыгающих червей. В 2013 и 2014 годах она провела обследование зеленых насаждений Нью-Йорка, подсчитав количество деревьев и подлеска и отметив распространение прыгающих червей. Она обнаружила сильные заражения на 12 процентах изученных ею участков, хотя они могли присутствовать почти на одной трети.Менее чем на 5% участков в Лесном парке наблюдались признаки активности прыгающих червей.

  Но через десять минут ходьбы я замечаю кофейную гущу на краю тропы. Прежитцер решает сделать свою собственную версию горчичного раствора: разбавленный раствор мыла для посуды. Через несколько минут из-под земли появляется пара прыгающих червей. «О, мерзко», — говорит Преджитцер, сморщив нос.

  Мы идем по червячной почве от тропы на 10 футов 15 футов 50 футов в неглубокую впадину.Нам не нужно мыло для посуды. Смахнув опавшие листья, можно обнаружить дюжину червей на площади размером с обеденную тарелку. Прегитцер поднимает шестидюймового монстра палкой. «Противно», — снова говорит она.

  Она явно встревожена открытием. «Это один из лучших парков, и теперь, когда мы немного копаемся и действительно ищем их, они повсюду», — говорит она, оглядываясь по сторонам. «Должны быть миллионы». Мы продолжаем идти еще час или около того и, к ее большому разочарованию, находим только одно свободное от червей место — на крутом холме, где верхний слой почвы смыт.

  Это большое изменение по сравнению с тем, что было несколько лет назад, и когда я сообщаю эту новость Аннис Добсон, которая использует данные опроса Прежитцер в своей собственной работе, она сразу же решает вернуться к исходным сайтам исследования. Через неделю после того, как я приезжаю домой, Добсон пишет мне по электронной почте, что она повсюду находит червей. «Я потрясена и, честно говоря, не в себе, — говорит она. Сейчас они находятся на 64 процентах участков по всему городу.

  Myriam Wares

  Не совсем понятно, как распространились прыгающие черви.Общепринятое знание гласит, что они не могут покрыть большую площадь в одиночку — возможно, 30 с лишним футов за год, хотя один исследователь, с которым я разговаривал, клянется, что видел, как один-единственный червяк двигался так далеко за полдень. Их коконы размером с горошины перца могут переноситься в воде намного дальше, и ученые заметили, что вторжения часто проходят по склонам холмов и вдоль водных путей.

  Но эксперты подозревают, что вина лежит прежде всего на людях. Слишком легко непреднамеренно перенести червей и коконы в растения, мульчу и почву, в ступени обуви и покрышек или на прилипшие к ландшафтному оборудованию.

  Прочтите: действительно ли нас ждет апокалипсис насекомых?

  Возможно, в последние годы мы перемещали больше земли и уносили с собой червей. Несколько крупных питомников могли их случайно заразить. Или черви могут извлечь выгоду из благоприятных условий или какой-то умной адаптации к новой среде. Какой бы ни была причина, прыгающие черви распространились веером по северным Соединенным Штатам за последние несколько десятилетий и продолжают расширять свою территорию. Впервые они были обнаружены в Род-Айленде в 2015 году и в Орегоне в 2016 году, хотя, возможно, они прибыли раньше в оба места.

  По состоянию на конец 2017 года в Канаде было только одно наблюдение прыгающих червей, но обширные участки бореальных лесов, богатых углеродом и свободными от червей, уже находятся в осаде их европейских собратьев. И ученые знают, что появление прыгающих червей — лишь вопрос времени.

  Берни Уильямс вспоминает, как обнаружила прыгающих червей в Висконсине. 3 октября 2013 г. был «днем, который разрушил многие наши жизни», — говорит Уильямс, эксперт по червям из Департамента природных ресурсов штата.

  Она возглавляла группу исследователей и менеджеров на экскурсии по дендрарию Висконсинского университета. Ученые уже знали, что европейские черви поселились здесь, и Уильямс привел посетителей к сильно захваченному месту. Но как только она увидела землю, она поняла, что что-то не так. «Эти черви были повсюду», — говорит она.

  В течение следующих трех лет прыгающие черви штурмовали 25 акров леса в дендрарии, эффективно уничтожая своих европейских соперников.В настоящее время они зарегистрированы в 52 из 72 округов Висконсина, говорит мне Уильямс, что опровергает прогнозы о том, что суровые зимы сдержат их.

  Многие жители Мэдисона знают и ненавидят червей, которые могут уничтожать цветы и овощи. В общественном саду недалеко от кампуса я встречаю человека, просеивающего компост через сетку в качестве меры предосторожности. «Обычно это их ловит», — говорит он.

  Иногда, при определенных условиях, черви могут достигать уровня «заражения» и вылезать из фундамента дома «как голова Медузы», — говорит Уильямс.«Если тебе нравятся беспозвоночные, ты визжишь от восторга». Однако домовладельцы, как правило, менее взволнованы, и в плохие годы Уильямс проводит дни, отвечая на звонки недовольных жителей.

  Добсон слышит подобные разочарования в сильно пострадавших частях Восточного побережья. Люди видят изменения в своих садах, местных лесах и даже на футбольных полях своих детей (черви могут повредить корни дерновой травы). Она видела, как люди плачут и затевают ссоры со своими соседями из-за того, кто виноват в занесении червей.«Я трачу много времени на то, чтобы утешить очень расстроенных людей», — говорит Добсон.

  К сожалению, после того, как появятся инвазивные дождевые черви, никто ничего не сможет сделать. Это становится очевидным однажды, когда я наблюдаю, как Брэд Херрик и Мари Джонстон часами ползают по кишащим комарами лесам Висконсина, выщипывая прыгающих червей из металлических ограждений шириной в два фута. Херрик и Джонстон, оба исследователя из дендрария UW, хотят протестировать одно из немногих многообещающих средств борьбы с прыгающими червями: удобрение с низким содержанием азота под названием Early Bird, обычно используемое на полях для гольфа.Чтобы оценить его эффективность, они вручную удалили всех червей из каждого из 24 высокостенных колец, прежде чем снова добавить известное количество жертв. (Когда я спрашиваю Херрика, что они делают с выселенными червями, он отвечает: «Мы осторожно их выбрасываем»).

  Проблема в том, что коконы действуют как семенной фонд. Зрелые черви откладывают их осенью, прежде чем они умрут, а коконы вылупляются в течение весны и лета, обеспечивая, казалось бы, бесконечный источник молодых червей. «Это похоже на двуглавого монстра», — говорит Херрик.

  Херрик и Джонстон каждый претендуют на вольер и начинают подметать опавшие листья. В своем первом Херрик находит 37 прыгающих червей; Джонстон насчитывает 52 у нее. Затем они переходят к следующему. Это их шестая попытка удаления, и Херрик сбит с толку большим количеством противников. «Может, они забираются внутрь», — размышляет Джонстон, только чтобы посмотреть и увидеть червя, ползущего по внешней стороне ближайшего вольера. «Дерьмо!»

  Даже если ранняя пташка эффективна, говорит Херрик, она будет полезна только при небольших заражениях в садах или городских ландшафтах.Ученые опасаются применять его в лесах. Предписанное сжигание является многообещающим, но все согласны с тем, что лучшее решение проблемы червей — это в первую очередь прекратить их распространение.

  Джонстон и Херрик недавно опубликовали исследование, показывающее, что нагрев компоста и почвы до 104 градусов по Фаренгейту эффективно убивает как червей, так и коконы. Это то, что могут сделать компании по производству мульчи и компоста. Более сложная задача — просвещение общественности, что Херрик сделал своей личной миссией.

  В день моего визита он и Джонстон разговаривают с несколькими десятками учителей, которые посещают дендрарий на обучающем семинаре. В ту же ночь он проезжает три часа через границу Иллинойса, чтобы поговорить с группой мастеров-садоводов. Он говорит им покупать только мульчу и компост, обработанные, чтобы убить безбилетных пассажиров, и избегать городского компоста из листьев, собранных со всех участков по всему городу. Он призывает их проверять горшечные растения на наличие прыгающих червей и по возможности покупать сорта с голыми корнями.Некоторые ученые идут еще дальше, советуя местным садоводческим клубам вообще не проводить обмены растениями.

  Прочтите: Когда защитники природы убивают много (и много) животных

  В соответствии со своими правилами инвазивных видов, Висконсин официально запретил транспортировку и продажу прыгающих червей, как и Нью-Йорк. Но Уильямс говорит, что государство уделяет больше внимания ограничению передвижения червей, чем наказанию людей, которые их распространяют, поскольку обычно это происходит непреднамеренно.

  На следующий день после нашей встречи она направляется на север, чтобы поговорить с группой лесорубов о рисках заражения инвазивными червями и о том, что они могут сделать, чтобы их остановить.Она рекомендует использовать веник, чтобы сбивать землю с грузовиков и шин. Она не питает иллюзий, что это решит проблему, но «вы их замедлите», — говорит она.

  В общем, изменить мнение людей о дождевых червях сложно. «У нас есть европоцентрическое мышление, что все хорошее в Европе должно быть хорошим и здесь», — говорит Добсон. «Люди не воспринимают это всерьез, если они на самом деле не видят удары на земле».

  В некотором смысле прыгающий червь был чем-то вроде благословения: в отличие от европейских червей, они вызывают у большинства людей сильное чувство отвращения.«Со временем они становятся только больше, — говорит Добсон.

  «Это кошмар», — говорит Джастин Ричардсон, почвенный биогеохимик из Массачусетского университета в Амхерсте, изучающий накопление тяжелых металлов в червях. Вспоминая свою первую встречу с ними, он говорит: «Это было похоже на Ночь живых мертвецов ».

  Берни Уильямс — единственный человек, с которым я разговаривал, который может сказать что-нибудь хорошее о прыгающих червях. «Они намного быстрее. Они почти аэродинамические.Они гладкие. Они красивые, — говорит она. «Я действительно думаю, что они удивительные животные».

  Энтузиазм Уильямса по поводу червей не знает границ. Она сказала мне, что тип кольчатых червей, к которому принадлежат дождевые черви, существует уже не менее 500 миллионов лет. Он содержит более 7000 видов червей, которые бывают самых разных форм и размеров, в том числе одного уроженца восточного штата Вашингтон, который, как сообщается, вырастает до трех футов в длину. И, как будто этого было недостаточно, у дождевых червей пять сердец — или эквивалент червя.(Тем не менее, это миф, что, разрезав червя пополам, получится два; обычно получается только один мертвый червяк.)

  Уильямс понимает опасения по поводу воздействия инвазивных червей на леса, и она проводит много времени, обучая людей тому, как это делать. предотвратить их распространение. Но она также придерживается более прагматичного взгляда. «Нам придется жить с ними», — говорит она.

  Это печальная правда о большинстве биологических вторжений. Если люди обнаруживают проблему на ранней стадии или если злоумышленники ограничены островом, мы иногда можем искоренить нежелательного посетителя.Но чаще всего нарушающий организм организм проникает в окружающую среду задолго до того, как мы полностью осознаем угрозу. Подумайте о каштановой болезни, которая повалила 4 миллиарда деревьев в начале 20 века, или о бирманском питоне, который сейчас является главным хищником в Эверглейдс Флориды.

  Учитывая, что дождевые черви вряд ли срубят гигантские деревья или проглотят вашу кошку, мне интересно, попадут ли они в категорию менее известных преступников, таких как домашние воробьи и скворцы. Оба были завезены в конце 1800-х годов из Европы в Нью-Йорк.Воробей был привезен для борьбы с вредителями и ностальгии по старому миру, скворец — группой энтузиастов Шекспира, намеревающихся импортировать все виды, упомянутые в его трудах.

  Птицы побеждают местных певчих птиц за места для гнезд и снижают урожайность сельскохозяйственных культур, поедая семена, какая на зерне, хранящемся в силосах, и являются переносчиками болезней. По одной из оценок, ежегодно скворцы причиняют ущерб в 800 миллионов долларов. Но у большинства простых граждан птицы не подняли тревогу. Они просто часть американской жизни.

  Прочтите: Ешьте инвазивные виды на обед

  Будут ли черви такими же? Нет сомнений в том, что в результате вторжения леса коренным образом меняются. «Они хранят меньше углерода? Наверное. Они более подвержены засухе? Возможно », — говорит Питер Гроффман. «Поддерживают ли они другой набор биоразнообразия? Да, они есть. Но воздействия невидимы для большинства из нас и представляют собой не только разрушение, но и метаморфозу.

  Возможно, дело не в том, хорошие черви или плохие.Может быть, именно такие проекции человеческих ценностей — от викторианцев до Дарвина и до наших дней — в первую очередь и привели нас в эту неразбериху, — говорит Добсон. «Я пришел к выводу, что это неправильный способ думать о чем-либо в экосистеме».

  В мой последний день в Нью-Йорке Добсон подбирает меня, и мы пробиваемся по шоссе Гованус к Статен-Айленду и другим городским паркам. Вокруг нас, как деревья-мутанты, вырастают кирпичные склады и сияющие небоскребы, и возникает соблазн отмахнуться от парков Нью-Йорка как от городских аномалий, мало влияющих на судьбу лесов остальной части континента.Но Добсон возражает против этой идеи.

  Во-первых, по ее словам, экосистемы не такие уж и разные; Местные лиственные породы преобладают в надстройках обоих, а подлески парков Нью-Йорка часто содержат удивительные сокровища редких растений, таких как настоящая печать Соломона. Что еще более важно, стрессы, испытываемые городскими лесами, включая биологические инвазии, загрязнение и человеческое беспокойство, предвещают те стрессы, с которыми в будущем столкнутся другие леса Северной Америки. «То, что здесь происходит, потенциально может предсказать, что произойдет дальше», — говорит Добсон.

  В конце концов движение становится меньше, и мы пересекаем мост Верраццано-Нарроуз, переходя из мира стекла и бетона в мир, заполненный пышной растительностью. Мы направляемся на юг и вскоре попадаем в тихую полосу леса, называемую прудом Вулфа.

  Добсон паркуется на пустой улице, и нам нужно несколько минут, чтобы подготовиться. Я следую за ней, заправляя штаны в носки, чтобы защититься от клещей, пока она готовит три кувшина горчичной кашицы. Затем мы отправились в лес, используя GPS на ее телефоне, чтобы определить местонахождение одного из участков Прежитцера.

  Мы находим участок рядом с грязной лужей, окруженный помятыми пивными банками и выцветшими пластиковыми обломками. Земля — ​​сплошной ядовитый плющ и вирджиния, скошенные оленями по щиколотку. Почва похожа на отбросы во френч-прессе. «Вау, это так червячно», — говорит Добсон. Она сбрасывает ПВХ-каркас и выливает половину горчичной смеси. Затем она устанавливает 10-минутный таймер и начинает отсчет. Через пять минут ей 24. Она выливает остатки бутылки, и появляется новая волна.«О, их 30», — говорит она. «31.»

  Добсон подозревает, что это относительно новое вторжение, подобное тому, что я видел в Форест-парке. Заражение червями достигает пика, а затем снижается. Их количество быстро растет, когда ресурсы в изобилии. Затем, после того как черви поедают себя вне дома и дома, плотность населения падает. «Это вершина параболы», — догадывается Добсон.

  Далее мы направляемся на другой участок через дорогу. Ступив в лес, мы можем сказать, что все по-другому.Мы отступаем на тротуар и чистим ступни своей обуви палками, чтобы не перенести коконы в лес, который кажется чистым от червей.

  Добсон обращает внимание на изящный канадский майский цветок, растущий вдоль тропы. Она вытаскивает пригоршню тряпки и загорается, когда видит тонкие белые усики гиф — симбиотических грибов — плетущиеся сквозь гумус. «Здесь столько всего прекрасного!» она говорит.

  Мы продолжаем идти несколько сотен ярдов вверх по тропе к другому участку Прегитцера.Добсон кладет рамку, аккуратно укладывая ее на несколько хрупких растений. Потом она наливает. Мы задерживаем дыхание, ожидая движения. Через минуту появляется прыгающий червяк, затем другой. Всего она насчитывает четыре.